Написано для Goodreads .
My rating: 5 of 5 stars.
Я прочитав "Тисяча дев'ятсот вісімдесят четвертий" десь у 1988-89, як тільки він був опублікований в Радянському союзі, і спочатку цей роман здався мені книгою про минуле. Але, уважніше озирнувшись довкола, я побачив в реальності те, про що книга, в інших формах, але те ж саме по суті. Десь в кінці 90-х стало зрозуміло, що роман з його "міністерством правди" є й пересторогою про можливе майбутнє використання інформаційних технологій авторитарними режимами майбутнього. Нажаль, те майбутнє з'явилося поруч з нами вже за декілька років.
Тому "Біографія роману" придбав не роздумуючи, лише ознайомившись зі змістом, і не пожалкував, хоча війна й перервала це читання на декілька місяців, бо подібну літературу я зазвичай читаю в метро або під час подорожей потягами чи літаками.
Щодо самої книги, то вона дійсно розповідає історію роману як через більш близьке знайомство з автором із занурюванням в контекст історичних подій, на фоні яких народжуються головні ідеї твору, так і через огляд творів і авторів, чия творчисть вплинула на автора і жанр антиутопій в цілому (особливо я вирішив прочитати/послухати щось із Веллса, якого із захопленням читав в дитинстві, а Хакслі та Замятін - серед моїх улюблених книг з'явилися паралельно з Орвеллом).
Але найцікавіша частина книги для мене - це про життя твору після смерті автора - в культурі бунтівних 60-70-х, в рік, винесений у заголовок, і аж до часів Трампа і Путіна. Суть створеної росією пропагандистської машини автор вловив дуже точно.
Ну й окрема подяка автору, який, як виявилося тільки що, є музичним оглядачем The Guardian, за згадки про "1984" в творчості Леннона, Боуї та інших, а також розповідь про спроби постановок і екранізацій. Про альбом Боуї "Diamond Dogs" і невдалу спробу отримати права на постановку мюзікла по Орвеллу я читав і раніше, а от те, що він через авіафобію проїхав потягом всю територію Радянського союзу і споглядав військовий парад на Красной площі, і як це вплинуло на нього, для мене стало новиною. «Ця важка подорож посилила в Бові відчуття параної та паніки. На останньому етапі шляху додому він розмовляв із Роєм Голлінгсвортом із «Мелоді Мейкер» про те, як ця поїздка змінила його світосприйняття. «Розумієш, Рою,— казав співак, нервово випалюючи одну цигарку за іншою,— я бачив багато чого, і на мою думку, мені відомо, хто контролює цей чортів світ. Але після того, що я побачив у тій державі, я ніколи в житті не почувався таким до біса наляканим».» (Уривок з: Доріан Лінскі. «Міністерство Правди: Біографія роману Джорджа Орвелла «1984»).
А ще, завдяки цій "біографії роману" я зрозумів, що Старший Брат і ангсоц не перемогли, навіть у Орвелла. Тоді, наприкінці 80-х я не помітив (або не приділив уваги, або вже забув), що в романі є додаток "Про новояз", як погляд з 2050 року на мову тоталітарного минулого міністерства правди і поліції думок. Тому цікаво буде подивитися на світ після суспільних експериментів Росії і Китаю, якщо світ, сподіваюся, відповідально поставиться до попереджень Орвелла, Хакслі та інших, включно із сучасними "Black Mirror" та "WestWorld".
