Благословен, хто йде в ім’я Господнє! (Візити Патріархів і Євангеліє – 3)

Саме так вітав народ Христа, який входив до Єрусалима на свято разом зі своїми учнями.

Сьогодні до руського Єрусалима - першопрестольного міста і матері міст руських на святкування 1020-ліття Хрещення Русі приходять сьогоднішні нащадки святих апостолів - Предстоятелі і представники Помісних Православних Церков. І серед них - Глава Церкви - Господь наш Ісус Христос.

Невже ми Його не помітимо? Невже не вийдемо зустрічати? Невже єдиними устами та єдиним серцем не виголосимо Йому осанну?

Невже ми забули про свято, заради якого до Києва приїздять Патріархи?

Давайте скинемо з себе все те інформаційне сміття, що заполонило нашу свідомість і думки останніми днями (це спокуса!) і нагадаємо собі, що є головним і вартим нашої уваги та духовних зусиль.

Ми святкуємо 1020-ліття Хрещення Русі святим рівноапостольним князем Володимиром. Давайте обговорювати значення цієї події для нашої історії, держави, суспільства, культури, філософії, права, літератури, менталітету, моралі, традицій та обрядів нашого народу.

До нас приїздить Вселенський Патріарх. Давайте пригадаємо, що саме від Константинополя наш народ отримав хрещення і православну віру. Саме під омофором Константинопольського Патріарха Київська митрополія перебувала протягом більшої половини (майже 700 років) свого буття.

Що ми знаємо про свою Матір-Церкву? Про її історію, сьогодення, здобутки та проблеми? Хто, як не ми, які пережили часи богоборчої влади, можемо зрозуміти проблеми християнської православної меншини в нехристиянській країні.

Що ми знаємо про Вселенського Патріарха Варфоломія? Про його служіння і, взагалі, про служіння Вселенського Патріарха та його місце в родині Православних Церков? Чи готові ми віддати йому належну шану і гостинність? І чи впізнає він в нас нащадків Володимирового, а радше Михайлового (від першого митрополита Київського) хрещення? Може саме тому ми і маємо небесним покровителем Києва Архангела Божого Михаїла, що є небесним покровителем нашого першого Київського митрополита?...

До нас приїздить Патріарх Московський. Під його омофором Київська митрополія перебуває з 1686 року. Сьогодні він є Предстоятелем Руської Православної Церкви, до складу якої з правами широкого самоврядування і самостійності в управлінні входить Українська Православна Церква - правонаступниця древньої Київської митрополії.

Що ми знаємо про Московський Патріархат, окрім того, що він «Московський»? Яке місце займає в ньому Українська Православна Церква? Як взагалі виник цей Патріархат? Як він пов'язаний з Київською Церквою і Володимировим Хрещенням?

Що ми знаємо про Патріарха Московського і всієї Русі Алексія?...

Окрім цих двох Предстоятелів - першого за честю в Православному світі та глави найбільшої в Православному світі Церкви - до нас приїздять Предстоятелі та представники і інших Православних Церков. Що ми знаємо про них та про весь Православний світ?...

Чи усвідомлюємо ми, що кульмінацією святкування для віруючих має стати не виступ Президента (з усією повагою до глави держави) і Патріарха біля Софії Київської, і не урочистий прийом на її території, не урочиста академія в палаці «Україна», і не рок-концерт на Майдані чи Хрещатику? І провести свято нам належить не з плакатами в руках.

Головною подією свята є Божественна літургія на Володимирській гірці 27 липня. Саме там серед нас буде Христос, святий князь Володимир та всі святі нашого народу. Саме там буде справжній урочистий прийом - та Божественна трапеза, яку для нас приготує сам Господь. Саме там в нас буде можливість усвідомити вселенський вимір нашої Церкви. Саме там Патріархи (Вселенський і Московський) та інші архієреї, духовенство та вірні будуть причащатися від єдиної Чаші. Саме тут ми матимемо можливість усвідомити і відчути єдність Церкви із Христом та нашу єдність між собою у Христі Ісусі.

Саме тут ми, ті, хто має цей дар єдності, повинні молитися щоб Господь відновив єдність Православія в Україні та повернув до євхаристичної єдності з Вселенською Церквою наших братів, розлука з якими бентежить наші серця. І якщо наша молитва та прагнення будуть щирими, Господь може зробити те, про що ніколи не зможуть домовитися в найвищих кабінетах влади (державної або церковної).

Справжнім святом нашої Церкви і держави повинно стати і 28 липня - день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира. Саме цей день Українська Православна Церква пропонувала нашій владі зробити державним святом. Але, нажаль, державні радники поки вважають це недоцільним. Так давайте зробимо цей день народним загальнонаціональним святом, більш того, церковним святом цей день є вже декілька століть. І якщо ми, народ, будемо його відзначати та святкувати і через рік, і через п'ять, і через 10, то й радники, можливо, змінять свою думку.

В цей день Божественну літургію на площі перед Успенським собором Києво-Печерської Лаври очолить Патріарх Московський і всієї Русі Алексій, якому співслужитимуть представники Православних Церков, весь єпископат Української Православної Церкви, духовенство та вірні УПЦ, гості з усього світу.

Святіший Патріарх останній раз був в Києві у 1990 році відразу після обрання його на Московську кафедру, ще до здобуття Україною незалежності. Для всієї України це поважний гість і духовний лідер світового рівня, якому ми маємо продемонструвати свою повагу і гостинність. А для значної частини віруючих нашої країни це їх архіпастир. І саме для молитовного спілкування і прийняття архіпастирського благословення та причастя з рук першоієрарха до Лаври приїдуть тисячі людей з усієї України і не тільки.

Сподіваємося, що обійдеться без провокацій та політичної клоунади. Хоча, як колись в Єрусалимі були ті, хто вже задумав зраду та страту Христа, так і в Києві будуть провокатори та недоброзичливці, які не бажають бачити нашої радості, єдності та любові.

Наше місце в ці святкові дні серед того народу, який виголошує «Осанна!». І, не приведи Господи, щоб за кілька діб ми стали серед тих, хто вимагатиме «Розіпни!».

Благословенні ті, хто йдуть в ім'я Господнє!

Протоієрей Георгій Коваленко, шеф-редактор порталу "Православіє в Україні"

Что тебе до того? Ты иди за Мною! (Предстоящие визиты Патриархов и Евангелие – 2)

Если верить слухам, циркулирующим как в церковных, так и в политических кругах, велика вероятность того, что Вселенский Патриарх, так и не договорившись с Патриархом Московским, примет под свой омофор украинских раскольников.

Как же, в случае развития такого сценария событий, относиться к происходящему духовенству и верующим Украинской Православной Церкви, находящейся под омофором Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины и в единстве с Московским Патриархатом? Да и не только нам.

Сразу же на ум приходит евангельский сюжет о восстановлении в апостольском достоинстве Петра. В тот момент, когда Господь трижды вопрошает Петра и поручает ему пасти Своих овец, Петр обращает внимание на идущего за ним другого апостола. «А этот что?» - вопрошает Петр, и Господь ему отвечает: «Если Я хочу, чтобы он пребыл, пока приду, что тебе до того? Ты иди за Мною».

Если перенести евангельскую мысль в современный украинский контекст, то мы увидим, что в Украине сегодня есть иерархическая структура, признанная мировым Православием - Украинская Православная Церковь (УПЦ), и две других иерархических структуры православных по вере и обряду, но не признанных мировым Православием - Украинская православная церковь Киевский патриархат (УПЦ КП) и Украинская автокефальная православная церковь (УАПЦ).

УПЦ соединена со Вселенским Православием через Патриарха Московского. Ну, а если Патриарх Вселенский приведет к единству со Вселенским Православием 4 тысячи православных приходов в Украине, то, может быть, нам - верным УПЦ - не доказывать, что он не должен этого делать и почему, а вспомнить слова Христа: «Что тебе до того? Ты иди за Мною».

Если же взглянуть на ситуацию под другим углом, то можно увидеть в происходящем и процесс восстановления апостольского достоинства (апостольской преемственности) епископата иерархических структур, сегодня пребывающих в расколе. И Церковь в лице Вселенского Патриарха вопрошает у отделившихся об их желании вернуться в спасительную церковную ограду и усыновляет Христу и Матери-Церкви идущую за ними паству.

В этом случае, если восстановленные в евхаристическом и иерархическом единстве со Вселенской Церковью, обернувшись в нашу (УПЦ) сторону, спросят: «А с этими что», пусть услышат те же слова: «Если Я хочу, чтобы он пребыл, пока приду, что тебе до того? Ты иди за Мною».

И если так случится, что существование двух православных юрисдикций в Украине станет реальностью, то, продолжая мысль, неоднократно высказанную моим Предстоятелем, о том, что для нас принципиален не канонический статус, а восстановление единства, дерзну сказать, что для нас принципиально не единство в рамках юрисдикции или одной иерархической структуры. Для нас принципиально единство во Христе и во Единой Святой Соборной и Апостольской Церкви.

Господи! Ты все знаешь; Ты знаешь, что мы любим Тебя!

Протоиерей Георгий Коваленко, шеф-редактор портала "Православіє в Україні"

Предстоящие визиты Патриархов и Евангелие (липень 2008)

Размышления над воскресным евангельским и апостольским чтениями накануне визита в Украину Вселенского и Московского Патриархов

Православные верующие Украины с трепетом ожидают приезда в Киев на празднование 1020-летия Крещения Руси Предстоятелей и представителей Поместных Православных Церквей и, в первую очередь, Вселенского и Московского Патриархов.

Церковные люди не только стремятся увидеть духовных лидеров мирового уровня, но и возлагают надежды на мудрость Первосвятителей в уврачевании раскола в украинском Православии.

Государственные мужи и политики готовятся к визиту по-своему.

Получив информационный повод, светские и церковные СМИ наполнили информационное пространство разного уровня аналитикой, домыслами и слухами. Последние особенно распространились по причине отсутствие достоаточного количества официальной информации и противоречивости имеющейся.

И, как результат, мысли о визите и гипотезы о возможном развитии событий занимают в нашем сознании значительное место. Так, что, даже читая воскресное Евангелие, мы вольно или невольно ищем ответы на возникающие перед нами вопросы.

В минувшее воскресенье за литургией читался рассказ евангелиста Матфея об изгнании бесов из гергесинских одержимых:

И когда Он прибыл на другой берег в страну Гергесинскую, Его встретили два бесноватые, вышедшие из гробов, весьма свирепые, так что никто не смел проходить тем путем. И вот, они закричали: что Тебе до нас, Иисус, Сын Божий? пришел Ты сюда прежде времени мучить нас. Вдали же от них паслось большое стадо свиней. И бесы просили Его: если выгонишь нас, то пошли нас в стадо свиней. И Он сказал им: идите. И они, выйдя, пошли в стадо свиное. И вот, все стадо свиней бросилось с крутизны в море и погибло в воде. Пастухи же побежали и, придя в город, рассказали обо всем, и о том, что было с бесноватыми. И вот, весь город вышел навстречу Иисусу; и, увидев Его, просили, чтобы Он отошел от пределов их. Тогда Он, войдя в лодку, переправился [обратно] и прибыл в Свой город.

Евангелие от Матфея 8:28-9:1

Итак, Господь приходит в землю Гергесинскую, и Его путь лежит через местность, где поселились двое бесноватых, держащих в страхе жителей близлежащего города.

Христос приходит и к нам. Мы ведь слышали, что «где двое или трое собраны во имя Мое, там Я посреди них» (Мф. 18:20). К нам едут несколько Предстоятелей Поместных Православных Церквей во главе со Вселенским Патриархом для церковного празднования 1020-летия Крещения Руси. И мы верим, что Христос посреди них. Следовательно, Он приходит и к нам, жителям этой страны.

Есть в нашей стране и беснование. Прежде всего, это неестественное разделение единоверных и единокровных братьев. Мы одержимы бесом разделения и он страшен и опасен для всех жителей нашей страны.

Возможно, что Христос смилуется над нами и изгонит дух разделения. Но произойти это может самым невероятным, непостижимым, чудесным и странным для человеческого ума способом. И если это произойдет, дай Бог, чтобы мы не уподобились жителям страны Гергесинской. «И вот, весь город вышел навстречу Иисусу; и, увидев Его, просили, чтобы Он отошел от пределов их».

Готовы ли мы не испугаться, не смутиться и смиренно принять решение Патриархов (если оно, конечно, будет иметь место)? Готовы ли делом подтвердить слова святителя Григория Богослова, которые повторяем на протяжении многих лет: «Мы добиваемся не победы, а возвращения братьев, разлука с которыми тяготит наши сердца»?

И, наконец, самый сложный для толкования образ - образ свиней, ввергнувших себя в море Галилейское.

Дух разделения противопоставляет себя заповеданному Богом единству во Христе. К сожалению, даже если Патриархами будут сделаны шаги по достижению единства или уврачеванию раскола, найдутся те, кто этого не примут и сами встанут на путь разделения, проявляя ревность «не по разуму», о которой в воскресном чтении того же дня говорит апостол Павел: «Ибо свидетельствую им, что имеют ревность по Боге, но не по рассуждению. Ибо, не разумея праведности Божией и усиливаясь поставить собственную праведность, они не покорились праведности Божией, потому что конец закона - Христос, к праведности всякого верующего» (Рим. 10:2-4).

Найдутся и политики, которые готовы будут возрадоваться восстановлению единства как очередному этапу политического разделения. А финал царства, разделившегося в самом себе, известен.

Что же нам делать, чтобы остаться среди учеников Христовых, изумленно взирающих на происходящее?

Прежде всего, помнить, что все совершается по воле Божией, и молиться, чтобы нам хватило премудрости и смирения принять волю Божию и не творить волю свою.

И подобно апостолам, которые повсюду следовали за Христом, следовать за нашим Предстоятелем - Митрополитом Киевским и всея Украины Владимиром.

Протоиерей Георгий Коваленко, шеф-редактор портала "Православіє в Україні".