Чи є Снігуронька у Святого Миколя?

Про те, чим Святий Миколай відрізняється від Діда Мороза, а Різдво від Нового року.

Приводом для написання цього тексту став дзвінок з редакції однієї поважної газети. Журналіст висловила щире бажання змінити традицію святкування Нового року, замінивши під ялинкою Діда Мороза на Святого Миколая. Виникло лише одне запитання: А чи є в Миколая аналог Снігуроньки?

Першою реакцією була відповідь: Яка Снігуронька? Він же був чернцем!

Потім, замислившись, я зрозумів, що варто говорити з дорослими і дітьми про те чим Святий Миколай відрізняється від Діда Мороза, чим Святий Миколай відрізняється від Санта-Клауса, чим Різдво відрізняється від Нового року та й, взагалі, спробувати окреслити не тільки відмінності, а й головні особливості Дня Святого Миколая, Нового року і Різдва Христового.

День Святого Миколая – це свято на честь церковного святого, реальної людини, яка жила у 4 столітті на території сучасної Туреччини (зверніть увагу, на півдні, а не на півночі в Лапландії). Святитель Миколай – це єпископ міста Міри Лікійські (а не веселий дідусь з реклами шипучого напою), учасник Першого Вселенського собору у 325 році, відомий своїм благочестям та доброчинністю. Історія про три мішечки і заміжжя доньок збанкрутілого батька відома всім, як і те, що святий ставав не тільки на захист віри, але й спиняв руку ката, занесену над головою невинно засудженого. Всі знають, що святий Миколай – покровитель подорожуючих і моряків. У нас в Києві є, навіть, храм Миколи на воді на набережній біля Річкового вокзалу. Є храм Миколи Мокрого, на згадку чудесної події, пов’язаною з чудотворною іконою святителя в Софії Київській. Є храм Миколи Доброго, а є й храм Миколи Притиски, де ікона святого притиснула злодія, що намагався обікрасти церкву. І це все тільки на Київському Подолі. Особисто я цього року дізнався, що серед іншого святитель Миколай намагався захистити жителів області, де він був єпископом, від надмірного, як сьогодні говорять, податкового тиску. Тож помолимось святому, ще й за успіх податкових і економічних реформ в нашій країні.

Але в цілому, День Святого Миколая – є святом благодійності, днем добрих справ. Ми всі маємо стати помічниками Святого Миколая і виховати своїх дітей його помічниками. Треба вчитися не тільки отримувати подарунки, але й дарувати оточуючим любов, тепло і допомогу.

На відміну від Святого Миколая, Дід Мороз – це казковий персонаж. І Новий рік  - це свято казки, дитячий карнавал, в якому серед інших казкових персонажів є і Дід Мороз, і Снігуронька, яка за останні року дуже подорослішала і вже не схожа на онучку.

В Діда Мороза вірять далеко не всі діти (хоча є виключення, навіть, серед дорослих). А от Святий Миколай – це частина нашої віри і реальний святий нашої Церкви. Тому варто правильно розставити акценти і вибудувати традиції святкування Дня Святого Миколая і Нового року.

Так само треба відрізнити Новий рік, хоч він і 2015 від Різдва Христового, від самого Різдва Христового. Новий рік – це початок нового календарного року, а Різдво – це День народження Іісуса Христа. Колись, одна з моїх доньок спитала: «Тату, а чому всі так радіють на Новий рік? Що такого сталося в ніч з 31-го на 1-ше? Ніч на Різдво ж набагато важливіша! Як це пояснити моїм однокласникам?» Я спробував допомогти дитині, але сам подумав, що пояснювати треба починати батькам однокласників, моїм одноліткам, народженим за радянської атеїстичної доби.

Так сталося, що за богоборчих часів, різдвяні символи намагалися перетворити на новорічні. Тому варто повернути справжні сенси.

Новорічна ялинка, насправді, є Різдвяною і, як вічно-зелене дерево, символізує вічне життя, подароване нам новонародженим Богонемовлям.

Зірка на ялинці – це не кремлівська зірка, а образ Віфлеємської зірки, що вела східних мудреців-волхвів до місця народження Царя царів. До речі, нічого поганого в тому, що вона іноді п’ятикутна, немає. Це розумієш, коли потрапляєш до Віфлеєма. Там скрізь п’ятикутні зірки, як символ народження Боголюдини (згадайте досконалу людину Леонардо да Вінчі). Зірка антихриста теж п’ятикутна, але перевернута. Диявол – це мавпа Бога. Він нічого нового створити не може, лише перекручує створене. Так робила і радянська влада, але настав час поставити все з голови на ноги.

До речі, іграшки на ялинці та подарунки під нею, це також різдвяна традиція доброчинності. Колись більш заможні городяни приносили до ялинки солодощі і подарунки для менш заможних городян і безпритульних дітей. Може варто і цю традицію починати відроджувати?

А наостанок зауважу, що я за те щоб святкувати і День Святого Миколая, і Новий рік, і Різдво Христове, і Старий новий рік також. Давайте будемо разом відроджувати старовинні традиції нашого народу і створювати нові. Але треба наповнити святкування справжніми сенсами, щоб не міфологізувати реальність і не сакралізувати казку.

А журналістці хочу подякувати за запитання про Снігуроньку. Можливо «помічник Святого Миколая» і є реальним аналогом цього казкового персонажу.

Блог на ТСН: http://tsn.ua/analitika/chi-ye-sniguronka-u-svyatogo-mikolaya-398228.html

Варвару святую почтим?

В моей семье, где оба деда были военными, а мама – учительницей, открыто веру в Бога исповедовала лишь прабабушка Варвара (баба Варька, как мы ее называли). К ней нас с двоюродной сестрой отвозили на лето дышать свежим воздухом и собирать шишки для печки на зиму.

Жила она в 5 километрах от Славяногорска (ныне Святогорск с восстановленной Лаврой) Донецкой области в крайней к лесу покосившейся хате с глиняным полом, укрытым толью, маленькими окошками и множеством икон. Бабушка молилась, но нам о Боге не рассказывала. Да мы бы и не слушали. Я хорошо помню, как лет в 8-10 проводил с ней "воспитательную" беседу, рассказывая, что Гагарин летал в космос и Бога там не видел! Она улыбалась, ничего не отвечала, а просто крестила юного "агитатора-пропагандиста".

Прошли годы. Прабабушка умерла в 1985. А в 1988-90 в поисках смысла жизни, читая привезенную маминой подругой из Финляндии юбилейную Библию, к Богу и вере обратился ее правнук, тогда студент философского факультета Киевского Университета. Совсем рядом от Красного корпуса находится Владимирский собор, в котором оказались мощи святой великомученицы Варвары, ставшей первой (в память о верующей прабабушке) почитаемой святой.

В 1991 году началось мое воцерковление, а в 1992 произошел раскол в Украинском Православии. Наш приход оказался в канонической части Церкви, а мощи Варвары – в непризнанном Киевском патриархате. Лишь пару лет назад я осознал, что с тех пор у мощей побывать так и не довелось. Заезжим паломникам посещение Варвары всегда рекомендовал наряду с Лаврой и Софией. Знаю, что старое киевское духовенство и прихожане обязательно ходят на Варвару к ее мощам. А у самого как-то не складывается. Каюсь, и перед святой Варварой, и перед памятью прабабушки Варвары, о упокоении которой молюсь за каждой литургией.

А ведь мощи святой великомученицы Варвары – это одна из самых великих святынь Православия в Украине. В 2006 году святыне исполнилось 1700 лет, почти 900 из них мощи пребывают в Киеве. Икона великомученицы была в каждой козацкой хате и почитась святая наряду со святителем Николаем и Георгием Победоносцем. В начале мощи святой хранились в Михайловском Златоверхом. Затем, после разрушения монастыря богоборческой властью, были перенесены в Лаврский музей атеизма. В время немецкой оккупации мощи перенесли в Андреевскую церковь, а после ее закрытия, во Владимирский собор. Здесь и застала их перестройка. Но раскол встал на пути возрождения почитания святыни. Православное большинство предпочитало обходить стороной раскольничий собор и, как результат, не в каждом храме найдеш икону великомученицы Варвары. Свято-Варваринские храмы строили разве что на Донбассе, ведь святая считается покровительницей шахтеров, постоянно рискующих жизнью.

Пишу это и принимаю решение обязательно сегодня (спустя 22 года) пойти к мощам великомученицы Варвары и искренне помолиться. Помолиться о наших воинах на Востоке, чтобы сохраняла святая наследников козацкого роду "от наглой смерти". Помолиться о шахтерах Донбасса, которые оказались заложниками безумия агресоров. Помолиться об упокоении моей прабабушки Варвары, ее мужа Макария и сына Иоанна, погибших во время Великой Отечественной; а также о упокоении всех "во время междуусобной брани и нашествия иноплеменных убиенных". А также особо помолюсь о восстановлении единства Церкви, общества и государства, ведь в руках великомученицы Варвары на иконах изображают свиток со словами "Чту святую Троицу", которая есть образом подлинного единства, того, которое Господь наш Ииусус Христос заповедовал своим ученикам.

"Варвару святую почтим, всечестную, вражеские бо сети сокрушила и, яко птица, избавилась от них, с помощьи и оружием Креста" (тропарь праздника).

Оригинал текста в блога на "Сегодня.ua" http://www.segodnya.ua/blogs/gkovalenkoblog/blog-varvaru-svyatuyu-pochtim-577910.html

Не гадайте на Андрея, не поможет!

5 причин не гадать о счастливом замужестве в ночь на апостола Андрея Первозванного.
Возникновение некоторых народных традиций рационально объяснить очень сложно как минимум потому, что они появились очень давно, когда люди и мир были совсем другими. Еще меньше поддается объяснению живучесть некоторых из них. К таким традициям можно смело отнести гадания о счастливом замужестве на Андрея Первозванного.
Так как понять ее невозможно, давайте попробуем рационально объяснить, почему эта традиция не работает, или, точнее, не срабатывает.

Итак, 5 причин, почему гадание на Андрея не поможет счастливо выйти замуж:

1. Апостол Андрей Первозванный в брак сознательно не вступал, целью своей жизни избрав служение Христу и проповедь Его Воскресения. Именно с этой проповедью он с учениками дошел до берегов Днепра, где и предрек появление великой христианской столицы – златоверхого Киева.
Так что апостол Андрей Первозванный – никак не покровитель брака или помощник-сводник для влюбленных девушек. Он покровитель Христианства Киевской Руси и первоверховный апостол всей Православной Церкви. Ну чем он может помочь? Разве что сказать: берите пример с меня, оставляйте все и первыми идите за Христом и станьте невестами Христовыми. Но тогда это призыв к монашеству, а не к супружеству.

2. Гадать и ворожить – традиция не христианская.
Гадание запрещено Библией и осуждается всеми традиционными религиями: и христианством, и иудаизмом, и исламом. Поэтому девушкам, решившим погадать на Андрея, хочется предложить, перефразируя известный мужской анекдот, либо крестик снимать, либо гадальные свечи задувать. Это как предложение от двух женихов, где выбор неизбежен. Либо вы с вЕдомым (известным) Богом, либо ведОмы «неведомыми силами».

3. Если верить тому, что говорят СМИ, а они говорят, что практически все девушки и женщины в Украине (даже во времена богоборческого СССР) хотя бы раз прибегали к гаданию о счастливом замужестве, то окружающая нас реальность однозначно свидетельствует, что это не работает.
Посмотрите вокруг: сколько разводов и несчастливых браков. Может потому, что в основе их не та любовь, о которой говорит религия любви – христианство?...
А может еще и потому, что греческая этимология имени Андреос восходит к воспеванию и утверждению мужского начала, а в одной из древних мифологий Андреос считается укротителем диких зверей. Неужели вы хотите себе укротителя, будучи украинками, на которых когда «руки в боки» не подействует никакое мужское начало?

4. Если вы решили погадать на Андрея, то ошиблись веком и календарем.
Мне долгое время было непонятно, почему огурцы нужно сажать на Георгия, яблоки не есть до Преображения или гадать на Андрея. Но потом я понял, что в средневековье люди жили не днями и месяцами, а церковным календарем. Они привязывали свои наблюдения за природой к тому календарю, по которому жили. Таким образом, сформировался «церковный» календарь огородника, а также привязались к церковному календарю дохристианские верования и традиции.
А о том, как к этому относиться, вы уже прочитали во втором пункте.

5. И последнее. Это может быть попросту опасно для жизни.
Например, чего стоит рекомендация одного из интернет-ресурсов: Девушка должна в полночь, с криками «Ау!» выйти с зеркалом на перекресток и попытаться рассмотреть в отражении луны своего суженого. Вы только попробуйте себе это представить. А заодно представьте суженого, несущегося к своему счастью с явным превышением скорости…

Чтобы совсем не расстраивать девушек, желающих счастливого брака, рекомендую помолиться Богу, который установил супружество еще в Раю, дав Адаму с Евой заповедь плодиться и размножаться, и населять Землю.
Помолиться действительным покровителям брака святым Петру и Февронии, святым Гурию, Самону и Авиву, святым Адриану и Наталии, святым Хрисанфу и Дарии, библейским святым Аврааму и Сарре, святым праведным Иоакиму и Анне (родителям Пресвятой Богородицы), а также Святому Семейству (Богородице и Иосифу Обручнику) и, конечно же, Богомладенцу Христу, ведь мы в пространстве Рождественского поста.

Кстати, не забудьте поздравить с днем ангела всех Андреев, которые имеют своим небесным покровителем святого апостола Андрея Первозванного, а также всех киевлян и, вообще, всех православных христиан, ведь апостол Андрей считается покровителем Вселенского Православия. 

И не гадайте, не сработает…

Блог на ТСН: http://ru.tsn.ua/analitika/ne-gadayte-ne-pomozhet-400896.html

Піст під час війни

Сучасна людина окрім традиційних, потребує і сучасних форм посту. 

28 листопада розпочинається Різдвяний піст. Про те, чого не їсти, розкажуть всі телеканали, газети і сайти. При цьому додадуть, що їжа в піст не головне. Скажуть і про головне, але непереконливо і нецікаво.
Але краще поговоримо не про їжу і не про підготовку до Різдва Христового, а про піст взагалі і про сучасні форми посту.

Бюджетний піст. По-перше, піст – це свідоме самообмеження. Саме такого, постового, підходу потребує економіка країни під час кризи та війни. Можливо, невипадково, що новообраний прем'єр починає працювати в перший день посту, в посту починається робота над формуванням уряду і протягом посту має бути прийнятий бюджет країни на 2015 рік. Сподіваємося, що він буде "пісним" щодо чиновників і корупційних схем, але поблажливим для тих, хто дійсно потребує допомоги і опіки від держави.
Піст має правила – чого не їсти, в чому обмежитися, а чим, навпаки, завзято займатися. Так і держава має визначити головні обмеження на період економічного посту, насамперед, для себе, і закликати свідомих громадян долучитися до цієї корисної і спасительної для країни програми.

Помічники святого Миколая. Щодо Різдвяного посту взагалі, то окрім просвітницької мети, він має і благодійне забарвлення, бо саме на цей піст припадає головне благодійне свято року – День святого Миколая. Давайте всі, і дорослі, і діти, станемо помічниками святого Миколая і подаруємо нашу любов, турботу і допомогу дітям, які втратили батьків, батькам, які втратили дітей, вдовам і сиротам, пораненим і скаліченим, вимушеним переселенцям та безхатченкам, людям з особливими потребами і просто тим, хто поруч з нами.

Але сучасна людина окрім традиційних, потребує і сучасних форм посту.

Інформаційний піст. Інформаційний простір переповнений скоромним (непісним, неякісним, некорисним) інформаційним продуктом. Тому сучасна людина має навчитися постувати інформаційно. Може, хоча б під час посту не варто цілодобово зависати в соціальних мережах або перед екраном телевізора? Можливо, новини треба дивитися чи слухати не щогодини чи онлайн, а всього один-два рази на добу? Можливо, саме під час посту варто замислитися над впорядкуванням власних інформаційних потоків?
Особисто я на час посту припиняю слухати музичні радіостанції і слухаю аудіокниги та церковні піснеспіви, а починаючи зі Святвечора і до Водохрещі в моїй машині лунає виключно різдвяна музика усіх народів і стилів, починаючи від київського камерного хору "Кредо" і до Елвіса Преслі, Френка Сінатри, Стінга, Smokie, Jethro Tull та Blackmore Night.

Споживацький піст. Ми живемо в суспільстві споживання, змінюємо ґаджети та речі не тоді, коли вони не працюють чи зносилися, а тоді, коли виходить нова модель чи нова колекція. Тисячі людей щодня безцільно блукають лабіринтами супермаркетів або інтернет-магазинів, купуючи зайве і непотрібне. То, можливо, варто хоча б на час посту обмежити шопінг та замислитися над власним способом споживання.

Воєнний піст. Блаженніший Митрополит Володимир любив повторювати: "Головне в піст не їсти один одного". Але тепер варто ще додавати: і не вбивати один одного.
У Різдвяний піст, під час якого в храмах постійно лунатиме ангельській піснеспів, що був почутий пастухами в момент народження Спасителя: "Слава в вишніх Богу і на землі МИР…", найкращим подарунком Богонемовляті Христу і усім нам до Різдва було б припинення бойових дій на Сході і продуктивні переговори, які б принесли справжній мир на Донбас. А щоб наблизити цей момент, давайте спробуємо вгамувати власну злобу, ненависть, роздратованість та станемо тими миротворцями, які "синами Божими назвуться".

І не забудьте під час посту повторити традиційні або вивчити нові різдвяні колядки. Бо Різдвяний піст, насамперед, це час підготовки до святкування Дня Народження (Різдва) Ісуса Христа.


28/11/2014
Блог на ТСН http://tsn.ua/analitika/pist-pid-chas-viyni-394395.html

Коли благословенний цивільний шлюб

Про те, що може зруйнувати шлюб церковний, і зробити благословенним шлюб цивільний.
Що спільного між церковним, РАГСівським і цивільним шлюбами?
Перш ніж відповісти на це запитання, скажу чим - в моєму розумінні - ці союзи чоловіка і жінки відрізняються: мірою відповідальності. І цивільний шлюб в цій системі координат є найбезвідповідальнішим.
Пояснюю: церковний шлюб - це обітниця один одному перед Богом і церковною громадою. Церковний шлюб - це Таїнство і, як говорить Святе Письмо, "те, що Бог поєднав, людина не роз'єднує". Державний (РАГСівський) шлюб - це відповідальність, закріплена юридично. Як варіант передбачається і розлучення. Цивільний шлюб - союз добровільний, що тримається нібито на довірі і любові. Але без благословення і без повноцінної юридичної визначеності. Розійтися можна будь-якої миті, а спірні питання вирішувати в суді. Той, хто йде до храму, принаймні бажає і планує створити міцну сім'ю. Той, хто до храму не іде, а реєструє шлюб у РАГСі, вже підсвідомо передбачає можливість розлучення. А той, хто не йде ні до храму, ані до РАГсу, насправді ухиляється від відповідальності. Особливо це стосується чоловіків.
А що ж спільного в таких різних союзах? Це любов і діти. По-перше, "шлюб", навіть етимологічно, від "любові". А єдиною заповіддю і благословенням Адаму і Єві в Раю було - "плодіться і розмножуйтеся та населяйте землю". Хоча бувають шлюби і без любові, і без дітей...
Але є ще те, що може зруйнувати навіть церковний шлюб, або зробити благословенним шлюб цивільний.
Це – виконання або порушення однієї з десяти Божих Заповідей, єдиних для юдеїв, християн і мусульман: "Не твори перелюбу", тобто "Не зраджуй". Де є вірність, там є любов, а де є зрада, там немає шлюбу – ні церковного, ані юридичного, ані цивільного.
Саме тому апостол Павло говорить, що віруючій чоловік/дружина не має залишати своєї невіруючої дружини/чоловіка, якщо вона/він згоден жити з ним/нею, бо "невіруючий чоловік освячується жінкою віруючою, невіруюча жінка освячується віруючим чоловіком. Інакше діти ваші були б нечистими, а тепер святі".
Тому для мене шлюб - це, перш за все, любов і вірність, які благословляє Бог, а не тільки наявність чи відсутність штампу в паспорті або свідоцтва про вінчання.
Хоча досконалим шлюбом, з церковної точки зору, можна вважати лише поєднання досконалої форми (таїнство вінчання, як видимий знак Божого благословення) і досконалого змісту (взаємної любові і вірності). А ще дар Божий – діти і діти дітей!

11/11/2014
Блог на ТСН http://tsn.ua/analitika/koli-blagoslovenniy-civilniy-shlyub-391131.html

Евангельский совет народным депутатам

Понятие "слуги народа" – это не большевицкая выдумка, а христианский принцип взаимоотношений между властью и народом.


Хоть и с небольшим опозданием, но и до меня дошел вал информации и дискуссий на тему депутатских зарплат – что, мол, невозможно новому народному избраннику прожить на зарплату в 6,5 тысяч гривен. Возможно. В смысле, возможно и невозможно, но…
Чтобы поддержать народных депутатов, которым придется честно жить на зарплату, что в два раза выше средней по стране и в шесть раз выше прожиточного минимума и средней пенсии, хочется напомнить им одну евангельскую историю.
Накануне своего вхождения в Иерусалим Христос рассказывает своим ученикам о грядущем Крестном страдании и Воскресении. А в ответ слышит просьбу от двоих братьев-апостолов и их матери – дать возможность в будущем царстве сесть по правую и левую сторону от Мессии. На что Господь риторически восклицает: "Не знаете, чего просите. Можете ли пить чашу, которую Я пью, и креститься крещением, которым Я крещусь? Они отвечали: можем. Иисус же сказал им: чашу, которую Я пью, будете пить, и крещением, которым Я крещусь, будете креститься; а дать сесть у Меня по правую сторону и по левую - не от Меня зависит, но кому уготовано. И, услышав, десять начали негодовать на Иакова и Иоанна. Иисус же, подозвав их, сказал им: вы знаете, что почитающиеся князьями народов господствуют над ними, и вельможи их властвуют ими. Но между вами да не будет так: а кто хочет быть большим между вами, да будем вам слугою; и кто хочет быть первым между вами, да будет всем рабом. Ибо и Сын Человеческий не для того пришел, чтобы Ему служили, но чтобы послужить и отдать душу Свою для искупления многих" (Евангелие от Марка, глава 10; 32-45).
Так что понятие "слуги народа" по отношению к властям – это не большевицкая выдумка, так и не реализованная в Стране Советов, а христианский принцип взаимоотношений между властью и народом, в той или иной степени реализуемый в странах представительской демократии.
А чтобы перспектива депутатского служения избравшему их народу и нашей украинской державе была подобна перспективе, которую Господь обозначил избранным Им апостолам, напомню слова Христа, которые учат христианина, как жить: "Никто не может служить двум господам: ибо или одного будет ненавидеть, а другого любить; или одному станет усердствовать, а о другом не радеть. Не можете служить Богу и маммоне (богатству – ГК). Посему говорю вам: …Итак не заботьтесь и не говорите: что нам есть? или что пить? или во что одеться? Потому что всего этого ищут язычники, и потому что Отец ваш Небесный знает, что вы имеете нужду во всем этом. Ищите же прежде Царства Божия и правды Его, и это все приложится вам. Итак не заботьтесь о завтрашнем дне, ибо завтрашний сам будет заботиться о своем: довольно для каждого дня своей заботы" (Евангелие от Матфея, глава 6).
Это не значит, что христианин совсем не должен заботиться о еде, одежде или будущем своих детей. Это значит, что должны быть правильно расставлены приоритеты в жизни.
Поэтому так и хочется сказать нашим новоизбранным депутатам: ищите прежде блага народу, и остальное приложиться вам! Потрудитесь для страны, властью в которой вы теперь являетесь, и для народа, который вас избрал. А через полгода-год спросите у пенсионеров, многодетных семей, вдов и солдатских матерей, у людей с особыми потребностями и своих избирателей о том, как они оценивают вашу работу. Возможно, их оценка превзойдет все ваши сегодняшние ожидания.
Кстати, я еще помню те времена, когда в метро можно было спокойно встретить народного депутата (между прочим, проезд у них бесплатный), а на Крещатике и без охраны – будущего президента Украины.
05/11/2014
Блог на ТСН http://ru.tsn.ua/analitika/evangelskiy-sovet-narodnym-deputatam-394970.html