Напередодні ввечері, коли вже майже доїхав додому і шукав місце, щоб припаркувати авто, задзвонив телефон. Просили відслужити Божественну літургію для працівників Румунського посольства в Україні, які святкують Різдво Христове за новим стилем.
Зранку в храмі Всіх святих, що на місці будівництва Кафедрального собору УПЦ, єктенії та возгласи лунали церковно-слов'янською мовою, а читання та піснеспіви румунською. Співали випускники і студенти Київських духовних шкіл: хлопці з Румунії та Молдови. На богослужінні були присутніми посли Румунії та Молдови, а також співробітники румунської амбасади, їх знайомі та друзі, які зібралися, щоб молитвою вшанувати Різдво Христове. Наших парафіян до храму зібрав святитель Спиридон Триміфунтський, день пам'яті якого ми звершуємо в цей день за нашим богослужбовим календарем.
Парадоксально, але незважаючи на те, що мало б нас роз'єднувати: мову, календар, традиції; було відчуття справжньої єдності у Христі і вселенськості нашої Святої Православної Церкви. Був привід знову нагадати, що християнство це релігія не форми і фарисейства, а змісту і любові. Сказати про те, що у Бога немає ані румуна, ані українця, ані молдованина, ані росіянина. Про те, що не існує Різдва західного і східного, румунського і українського. Що є тільки Різдво Христове. Що у Христі, як і від Адама, ми всі брати і сестри. Що, як у Христі поєдналося божественне та людське єство (зразу пригадалося, як, захищаючи православну віру, святитель Спиридон видавив з цегли вогонь і воду), та і в нас має поєднуватися любов до Бога з любов'ю до власного народу та його традицій (а також повага до всіх інших народів). І дуже символічно було, що відбувалося богослужіння на місці майбутнього Кафедрального собору нашої Церкви, де має соборно прославлятися Ім'я Господнє.
З Різдвом Христовим та днем пам'яті святителя Спиридона!
суботу, 25 грудня 2010 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
