середа, 1 липня 2020 р.

10 книг, які вплинули чи вразили, або Книжковий челендж

Прийняв виклик від Андрія Мелешко взяти участь у книжковому челенджі - 10 книг, які вплинули чи вразили. 

1/10 Максим Горький. Сердце Данко.



Розпочну з дитинства. У 6 років я прочитав "Серце Данко" (дитяче видання частини оповідання Максима Горького "Старуха Изергиль"). І після цього почав читати без зупину. Але лише через багато років, коли мама мені про це нагадала, я перечитав оповідання і зрозумів, наскільки воно вплинуло на мій світогляд. До речі, декілька років тому, дружина і діти знайшли це видання в букіністів і подарували мені на день народження. Фото додаються.

А "книжковий челендж" першій я хочу передати своїй мамі Ніні Коваленко - вчительці російської мови і літератури тієї школи, де і я вивчився, і яка і сама завжди любила читати, і сина навчила. 



2/10 Льюис Кэрролл. Приключения Алисы в стране чудес / Алиса в Зазеркалье.  

Цю книжку, яку більшість вважає дитячою, мені пощастило вперше прочитати у 20 років, вже після армії, коли я готувався до вступу на філософський факультет університету. До рук мені потрапило видання з передмовою Честертона, оригінальними ілюстраціями і величезною кількістю пояснень від американського математика Мартіна Гарднера (іноді на декілька сторінок) до тексту Керрола, який, до речі, був не стільки письменником, скільки математиком, логіком, філософом і англіканським священиком-теологом.
Прочитавши книгу з усіма поясненнями, я ще декілька днів не міг "нормально" спілкуватися з людьми, бо звертав увагу не тільки на те, що вони хотіли мені сказати, але й на те, що до мене промовляли слова, які вони використовували. А звичка "гратися" словами і сенсами залишилася назавжди. 

А ще в моїй домашній бібліотеці, не зважаючи на всі переїзди, залишилася та сама книжечка і я її сьогодні знайшов не на полиці, а на підвіконні у доньки Софії, яку і хочу долучити до книжкового челенджу, як тільки вона захистить свою магістерську.

3/10 Джордж Орвелл. 1984.

Я прочитав цю антиутопію, написану 1948 року, у 1989-му, тобто через 5 років після майбутнього, яке описував автор. Спочатку вона мені здалася геніальним описом тоталітарного минулого. Потім я почав помічати довкола себе орвеловський "ангсоц", "новояз" і "двомислення", якщо й не в тих самих формах, але ті самі по внутрішньому змісту. А з входом до нашого життя інтернету і інших цифрових технологій, що дозволяють маніпулювати свідомістю мас не гірше орвелівського Міністерства правди, стало зрозумілим, що ця книга актуальна і для майбутнього, бо ми вже живемо у світі постправди і гібридних війн.
Майже одночасно я прочитав і "О дивний новий світ" Олдоса Хакслі, який був написаний ще в 30-х і який добре описує куди може зайти суспільство споживання, технологій і задоволень.
З тих пір я люблю читати і дивитися (тепер у вигляді нон-фікшн-серіалів) антиутопії. А почалося все з Орвела.

Ну і, зважаючи на тему, хочу передати виклик Володимирові Сущенко, з яким ми буквально декілька днів тому згадували ті світоглядні переміни, які сталися з наму в часи перебудови. 



P.S. Звичайно, варто також згадати і "Колгосп тварин" Орвела, не тільки тому, що це геніальна казка-притча про те, чим завершуються революції під правильними гаслами. Але й щоб згадати, що саме українська стала другою (разом з німецькою) після оригіналу мовою цього твору, а Орвел на прохання перекладача, українського професора-візантиніста з Гарварда Ігоря Шевченка, особисто профінансував видання перекладу для безкоштовного розповсюдження серед українців, вивезених до Німеччини нацистами і не бажавшими повертатися під більшовиків.


4/10 Біблія.



Є книги про Вічне. Вони так і називаються - Книги. А грецькою це звучить "Біблія". Біблія - це бестселер №1 у світі і Святе Письмо (Слово Боже) для християн.
В моємо книжковому челеджі Біблія опинилася 4-ю не тому, що вона менш важлива ніж три попередні. По-перше, якби я розпочав челендж саме з Біблії, це було б занадто банально. По-друге, спочатку я думав, що вона буде вінцем мого списку, але ось підходить неділя, коли ми традиційно з громадою читаємо Святе Письмо онлайн. І я вирішив не відкладати Біблію, а нагадати про неї. 
Біблія потрапила мені в руки у 20 років і дала мені її мама у 1988-89 році зі словами "Ось, тобі ж це цікаво". А до мами Біблія потрапила від подруги, яка повернулася з подорожі до Фінляндії, де радянським туристам подарували те саме ювілейне "зелене" видання до 1000-річчя Хрещення Київської Русі. 
Я не був християнином з дитинства, я ним став, коли прочитав Євангеліє. Саме в той момент, коли мені до рук потрапила Біблія, я шукав відповіді про сенс життя, які врешті-решт і привели мене на філософський факультет університету і до Церкви.
До речі, в мене зберіглася Біблія, яку мені подарував молодий настоятель храму, куди я почав ходити, який ми нашою молодою спільнотою новонавернених християн розпочали відбудовувати, і в якому через декілька років я став священиком. Але спочатку, паралельно з будівництвом, ми створили школу і бібліотеку, де я був бібліотекарем. 
А ще в мене не просто зберіглася, а є у постійному використанні через звичку і зручність формату, Новий Завіт 1988 року - видання Екзарха усієї України Філарета, митрополита Київського і всієї України, видане "на духовну користь православновіруючих людей у зв'язку з 1000-літтям Хрещення Русі".




А коли доводиться працювати, наприклад, над «Біблійними історіями для дітей», то робочий стіл заповнюють і усі інші видання Святого Письма в різних перекладах і з додатковими коментарями.
А до книжкового челенджу цього разу хочу запросити доньку Олександру, яка є дипломованою релігієзнавицею і на початку цьогорічного Великого посту запитала, яке видання Біблії краще взяти читати з коментарями. Я порадив їй "Нову Женевську учбову Біблію".

5/10 Умберто Еко. Празький цвинтар.

Хоча, я б також радив і "Бовдоліно", і "Маятник Фуко", ну й славнозвісне "Ім'я рози", з якого наприкінці 80-х і почалося моє знайомство з цим філософом-семіологом (це той, хто займається знаками, символами і способами передачі інформації між людьми і в суспільстві), який майже в 50 років написав свій перший роман, що приніс йому світове визнання. А повернувся до мене Умберто Еко вже у 2000-х, в т.ч. і як автор блискучих колонок і статей, які він писав для різних видань і які виходили як збірки, окремими книжками (в мене на полицях, як мінімум 2 з них + інтерв'ю-діалоги УЕ і Жана-КЛода Кар'єра про майбутнє інформаційних технологій з промовистою для нашого челеджу назвою "Не сподівайтеся позбутися книжок").
Але повернемося до романів. Вони геніальні ще й тому, що весь контекст в них справжній і глибоко досліджений автором, як науковцем. І ось в цей справжній контекст УЕ вставляє вигаданого героя і вигадану сюжетну лінію, яка зв'язує всі наявні факти реальності і важливі для розуміння людини і людства сенси у захопливу історію. Роман "Празький цвинтар" про теорію змови і походження (від предтеч, натхненників і до безпосередніх авторів) однієї з геніальніших підробок, яку для знищення цілих народів і розпалювання війни і ворожнечі, викоростовували (і використовують донині) і нацисти, і ісламісти, і російські православні фундаменталісти. Мова про "Протоколи сіонських мудреців" і про те, яку роль у їх появі і розповсюдженні відіграють служителі облуди - секретні служби, що вважають себе поза законом і поза мораллю.
А ще, моя донька-культуролог Марія, яка створили дуже цікавий і наповнений сенсами проект What`sart?, колись придбала собі у Флоренції мовою оригіналу величезну і наповнену ілюстраціями книжку Umberto Eko "Storia della bruttezza" (в українському перекладі "Історія потворності"). От їй я і передам сьогодні естафету цього книжкового челенджу.

6/10 Андрей Макаревич. Все очень просто.


Учитывая, что пару лет назад Нобелевскую премию по литературе вручили главному рок-барду последнего полувека Бобу Дилану (Bob Dylan), думаю, что и главный для меня рок-поэт, главная группа которого уже отпраздновала свое 50-летие, заслуживает на место в моем литературном топ-10.
Я услышал песни "Машины времени" задолго до того, как прочитал Евангелие. Они были честными и о главном, а еще в обрамлении любимого нами рок-н-ролла, который тогда еще играли на танцах. Впервые это было где-то в 1979 году в исполнении старших ребят под гитару, и почти сразу потом был альбом "Маленький принц" с литературными вставками из Экзюпери. А в 1982 я впервые побывал на их концерте. 
С тех пор для музыки на понятном языке, главным для меня является текст. В нем должен быть смысл или игра слов, или подтекст, или ирония, или гротеск. Все это есть в текстах Макаревича. 
А у меня есть все альбомы не только с "Машиной", но и сольные под гитару, и с группой "Папоротник", и с группой "Квартал", и с "Оркестром креольского танго", и с Yo5... (все изданное и неизданное, официальное и неофициальное, его и в его исполнении, например, Акуджава и Галич). 

А еще есть книги: и о "Машине", и о кулинарии, и о жизни, и о "безусловном вреде пьянства", и даже сказки, и даже в переводе на украинский язык. Но из всех них я выбрал самую первую, изданную в 1991 году, что тогда казалось чудом, и в которой треть занимают тексты песен и стихи Макаревича. 
В прикрепленных фото, например, "Миллионеры"  - ироничная песня 1971 года, о "изумрудном унитазе" которой, я вспомнил в 2014-м. А еще там есть стихи, которые в магнитоальбомах читались между песнями и никогда не выходили на дисках, но потрясали и запоминались навсегда. А еще, взяв книгу для этого поста, я обнаружил стихи, которые датированы 1988 и 1990, а песнями стали в конце 90-х.
P.S. Естественно, как не один на небосклоне рок-поэзии Боб Дилан, так не один и Макаревич в моем плей-листе. Я люблю и регулярно слушаю не только его. Но это уже для другого поста и другого топа - моих любимых рок-поэтов или музыки со смыслом.

P.P.S. Упс! Ледь не забув, що челендж треба передавати. І цього разу це буде наша старша донька Дарія, батьки якої примудрилися потрапити на концерт "Машины времени" навіть під час весільної подорожі.  

7/10 Пінхас Полонський. Біблійна динаміка (сучасний коментар на Тору). том 1. Буття.
Скористуюсь книжковим челенджем, щоб повідомити про вихід нової і дуже цікавої книги.
Як автор однієї з передмов, вчора отримав свій примірник. Для більш широкої аудиторії книжка ось-ось має з'явитися у одній з інтернет-книгарень, а поки доступне передзамовлення на україномовній версії сайту pinchaspolonsky.org .
З книгами Пінхаса, я познайомився завдяки видавництву «Дух і Літера», тому челендж передаю Костянтину Сігову. А безпосередньо з автором мене познайомив, здається, Валерій Пекар, у якого, до речі є цілий Telegram-канал про важливі і цікаві книжки Pekar`s Book Review. А ще в нас у Відкритому православному університеті Святої Софії-Премудрості була цікава лекція Пінхаса Полонського "Модернізація ортодоксальної релігії", яка доступна на нашому каналі у SoundCloud .
А те, що я хотів би сказати про "Біблійну динаміку" і чому вона важлива не тільки для ортодоксальних юдеїв, а й для ортодоксальних християн (православних) - в передмові за посиланням внизу.

8/10 - протопресвитер Николай Афанасьев. Трапеза Господня.


Саме завдяки книжкам «паризької школи» неімперського православного богослів’я і російської нерадянської релігійної філософії ХХ століття, еклезіологія (вчення про Церкву), стало моїм головним захопленням початку 90-х років минулого (!) століття. А завдяки о. Ніколаю, це стала евхаристійна еклезіологія, тобто така, яка вибудовує розуміння природи Церкви (грецькою «еклесія» - зібрання) як зібрання на Трапезу Господню для причастя, що єднає і з Христом і у Христі в Церкву - Тіло Христове. Як влучно сказав інший мій улюблений автор тих часів прот. Сергій Булгаков: «Богословие нужно черпать со дна евхаристической Чаши». І, якщо вже мова пішла про цілий напрямок у богослів’ї, то варто згадати і о. Кіпріана Керна, і о. Олександра Шмемана, і о. Іоанна Мейєндорфа. А плеяду віруючих філософів-вільнодумців варто продовжити іменами Ніколая Бердяєва, Семена Франка, Петра Струве, о. Василя Зеньковського. Всіх їх сприймають як росіян, та й самоідентифікація більшості з них була саме такою, бо народилися вони у Російській імперії. Хоча, Бердяєв, наприклад, був онуком «уездного предводителя киевского дворянства», народився у родовому маєтку Обухів і вчився на природничому і юридичному факультетах Київського університету. А о. Василь Зеньковській так взагалі у 1918 році був міністром віросповідань в Уряді гетьмана Скоропадського і всіляко підтримував українізацію богослужіння і видання Біблії українською. Та й о. Ніколай Афанасьєв, кнугу якого я обрав сьогодні, народився в Одесі.


А ще я хотів би щиро подякувати заснованому в еміграції «Русскому студенческому христианскому движению» (РСХД) і «Фонду помощи верующим в СССР при РСХД - Париж», завдяки якому книжки цих богословів і філософів, видані YMCA-Press, безкоштовно і вчасно потрапили в наші руки на початку 90-х. 
А челендж я хочу передати сьогодні двом людям, які були свідками того, як волохатий "філософ" не тільки підстригся і відпустив бороду, але й на 4-му курсі став священиком. Це мій друг і однокурсник по філософському факультету Київського університету Андрій Солонський, який завжди був справжнім книгочеєм. А також подруга і також однокурсниця Юлія Тищенко, з якою ми і зараз продовжуємо пізнавати Божественну Премудрість разом.
А мені залишилося ще 2 книги і вибір ускладнюється.


9/10 - Клайв Стейплз Льюїс «Хроніки Нарнії». Книга 7 «Остання битва».

«Хроніки Нарнії» Льюїса як і «Володар перснів» Толкіна були улюбленими книгами декількох поколінь європейців після Другої світової. А це означає, що ними захоплювалися і на них виховувалися ровесники моїх батьків (натяк на необхідність прочитати для мами і тестя). 
А до мене ці книги прийшли через дітей. Точніше через молодшого сина, який на відміну від його старших сестер ніяк не хотів читати паперові книжки, бо виріс з планшетом в руках. І ось тоді я вирішив слухати з ним аудіокнижки по дорозі в школу і назад, бо в першому класі це щоденне дійство займало не менше півтори години щодня. І першою аудіокнигою, яка по-справжньому його захопила да так, що ми прослухали поспіль не менше семи разів кожен з семи томів, були «Хроніки Нарнії». А мені, як дорослому, який вже був знайомий і з богословською і з більш літературною творчистю Льюїса («Просто християнство», «Листи крутеня», «Космічна трилогія»), найбільше вразила остання «апокаліптична» частина «Хронік», де так само, як в першій частині в образах читалося Євангеліє і тема Христової жертви і Воскресіння, очевидними були паралелі з Одкровенням Івана Богослова і темою останніх часів, Армагедона і вічного життя, про яку дорослим раджу почитати «Велике розлучення» того ж автора.
Тепер син під аудіокнижки грає в LEGO і на планшеті, їде в машині і засинає. Тепер його улюбленими є усі 7 частин Гаррі Поттера, кожну з яких він вже прослухав не менше 10-15 разів. Ну, і я з ним вже точно по 3-4 рази кожну. І мені вони, скажу чесно, теж подобаються. 
Сину (хоч його й немає у Facebook) я й передам естафету цього челенджу, бо серед його улюблених вже з’явилися і паперові книжки. А мені цікаво, про що вони.

10/10 - книга, яку я читаю зараз (насправді їх дві)
Насім Ніколас Талеб. Шкура у грі.
Ювал Ной Харарі. 21 урок для 21 століття.
Перший (Талеб) - американський фінансовий аналітик і біржевий трейдер ливанського походження, який передрік фінансову кризу 2008 року і став всесвітньовідомим завдяки своїм «чорним лебедям», виявився ще й православним християнином. Пару років тому я купив його «Антикрихкість» собі в подарунок у паперовому варіанті, але врешті-решт довелося купувати аудіокнигу, бо слухати в той момент було зручніше ніж читати. А декілька тижнів тому завдяки Анатолію Сахно (йому й передам челендж) розпочав читати останню книгу Талеба «Шкіра у грі». Процитую місце, де я зупинився (дуже символічно, бо воно про обрання віри народом, що жив на наших теренах ще до Володимирового хрещення і історія вибору якого трохи нагадує історію описану нашими літописцями): 
«Таку стратегію пошуку оптимального серед необов’язково великої кількості варіантів, імовірно, використовували хазари, коли обирали собі віру між ісламом, юдаїзмом і християнством. За легендою, до них прибули три високоповажні делегації (єпископи, рабини і шейхи) щоб якнайвигідніше себе «продати». Хазарські правителі запитали християн: «Якби вам довелося обирати між юдаїзмом та ісламом, що ви обрали б?» - «Юдаїзм», - відповіли ті. Тоді хазарські правителі запитали мусульман: «Що для вас краще - християнство чи юдаїзм?» - «Юдаїзм», - відповіли мусульмани. Урешті-решт хозари прийняли цю релігію». (від мене - нажаль легенда або Талеб не розповідають, що на подібне запитання відповіли юдеї).
Про другого (Харарі) мені декілька років тому розповів Костянтин Іванченко, з яким я теж залюбки тепер поділюся челенджем. На противагу Талебу, який не приховує, хоч і не афішує свою православність, Харарі виявився відвертим атеїстом і відкритим геєм єврейського (а значить біблійного) походження. Але це не завадило йому бути цікавим мислителем, що ставить неординарні і цікаві запитання, на які нам всім шукати відповіді. Тоді я прослухав у форматі аудіокниг, які чесно придбав на Yakaboo, його «Sapiens» і «Homo Deus». Раджу для розширення уявлення про історію людства та його перспективи. Нажаль, аудіокнижки можна знайти лише російською, бо в Україні індустрія їх виробництва так і не розвинулася. «21 урок для 21 століття» я хотів придбати давно, але не хотів російською, бо дізнався, що деякі неполіткоректні щодо путінського режиму речі у російському перекладі були підредаговані. І от, коли ми вчергове зібралися на вихідні за місто, я не витримав і замовив собі паперову книгу і тепер потихеньку читаю. Зараз, наприклад, я тут і знову тут Україна (цікаво, як це місце перекладено російською): 
«Унаслідок цього людство мало розробити цілковито нові моделі - ліберальну демократію, комуністичну диктатуру й фашистські режими, і це тривало понад сто років жахливих воєн і революцій, - щоб поексперементувати з цими моделями, відсіяти зерно від полови й упровадити найліпші рішення. Дитяча праця в діккенсівських вугільних шахтах, Перша світова війна й Великий український голодомор 1932-1933 років - ось лише мала частка вартості навчання, яку людство сплатило.
Виклик, який кидають людству в ХХІ столітті інформаційні й біотехнології, можна стверджувати, значно серйозніший, ніж виклики минулої епохи…» 

Що ж, на цьому мій книжковий челендж завершено, хоч перелік книг, які вплинули чи вразили, можна було б продовжувати.

#book_challenge_GK

Немає коментарів:

Опублікувати коментар