вівторок, 26 травня 2020 р.

"Біблія. Сучасний переклад. 2020". Щиро радію, але радість моя недосконала…

Рецензія (поверхнева і емоційна) на видання Українського біблійного товариства "Біблія. Сучасний переклад. Перше видання. 2020."


Щиро радію, тримаючи в руках примірник нового видання Українського біблійного товариства, яке презентує його як плід роботи, розпочатої ще 1992 році. Щиро вітаю перекладачів.

Але радість моя недосконала… Бо недосконалим є видання, яке презентоване як плід 28-річної роботи. І це одразу помічаєш, коли береш його в руки. Я розумію, що якість перекладу визначається не якістю папіру, дизайну верстки чи машини, яка друкувала. І не поверхневим оглядом видання. Але від нової книги, яка ще й Книга книг, яку плануєш постійно брати в руки і з якою тобі працювати, очікуєш і зовнішньої довершеності і відповідності книжковим і науковим стандартам ХХІ століття. Нажаль…

У мене є видання Біблії Українського біблійного товариства і того самого 1992 року і «Четвертий повний переклад» 2011-го, тому можу порівнювати не тільки із закордонними виданнями накшталт «женевського» чи «брюсельського». І, нажаль, порівняння не на користь нового видання.

По-перше, на книзі жодної інформації про друкарню чи про наклад. Та й про саме видання - лише одна сторінка передмови, скромно підписана Видавничим відділом УБТ. Навіть видання 1992 року мало вступ із загальними відомостями про Біблію, про її склад і канон, про історію українских перекладів і особливості видання. А ще там були карти, ілюстрації на початку кожної книги, а ще додатки у кінці: важливі історичні дати, список скорочень, міри і ваги, церковні читання на цілий рік для православних і католиків, біблійно-богословський показник тощо. Видання 2011 року є кращим вже у змісті, де наведені, поруч з повними назвами біблійних книг, прийняті скорочення, та змістовна передмова на 9 аркушах. В кінці вказані вихідні дані, хоча вибір друкарні дивує: м. Тверь, проспект Леніна (назву країни скромно опущено). А ще у «сучасному перекладі» відсутні т.зв. второканонічні 11 книг Старого Завіту, які були у виданні 2011 року. Я розумію, що цьому теж є «канонічні» пояснення.

А про колектив, який стільки років працював над «сучасним перекладом» у скромній передмові 2020 року сказано, що це «відомі в Україні церковні і громадські діячі спільно зі знавцем давніх мов, велики ентузіастом в галузі біблієзнавства і патріотом української мови, лауреатом Шевченківської премії, доктором богослів’я, о. Рафаїлом Турконяком». Я думаю, що не тількі мені було б цікаво дізнатися хто вони, ці люди, і чому над перекладом працювали «церковні і громадські діячі», а не знавці древніх мов і біблеїсти? Тут я подумав, що можливо це просто перевиданий текст о. Рафаїла, але порівнявши нове видання з Біблією, виданою Східноєвропейською гуманітарною місією у 2016 році, на якому прямо написано «Переклад проф. Рафаїла Турконяка», я побачив, що тексти, приняймні псалмів, все ж таки відрізняються. А це означає, що або є реальний колектив перекладачів, який працював з текстами першоджерел і радився з о. Рафаїлом, або колектив редакторів, який «осучаснював» переклад о. Рафаїла.

І це не єдине, що мене напружило на одному листочку передмови. Там говориться, що «завдяки Синодальному російському перекладу, яким донедавна користувались і українці, чимало біблійних імен і назв місцевостей увійшли не лише в культурну пам’ять українських читачів Біблії, а й застосовані попередніми перекладачами Біблії українською мовою, ми вирішили залишити їх у звичному для читача написанні, наприклад: Єва (гебр. Хавва), Ісаак (гебр. Їцхак), Мойсей (гебр. Моше)…» тощо. Розумно і аргументовано, але… 
Відкриваю я Книгу псалмів, знахожу відомий кожному українцеві 50 псалом і з подивом читаю: 
«1. Псалом Асафа. 
Бог над богами - Господь…» 
А відоме всім нам 
«1. Псалом Давида, коли він взяв собі за дружину Вірсавію… 
Помилуй мене, Боже, задля милості Своєї…», 
тепер нумерується Псалом 51. 
А як же повага до «культурної пам’яті» і «попередніх перекладів»? 
Відкриваємо переклад УБТ 2011 - Псалом 50 - це Псалом 50, а в перекладі 1992 року він має подвійну нумерацію з повагою до західної і східної традиції 51(50).

Є в мене питання і безпосередньо до тексту, але тут я схильний поважати непросту працю філологів і богословів і довіряти тим, хто знає набагато більше за мене і фахово займається біблійними перекладами. 
Хоча, відкривши першу ж сторінку першої книги Біблії - Книги Буття, я знов побачив про Духа Божого, який «ШИРЯВ над поверхнею води». Це я до «сучасності» перекладу.
А потім звертаю увагу на слова-заповідь Бога першим людям: «Плодіться і множтеся, та наповнюйте землю, ВОЛОДІЙТЕ нею і ПАНУЙТЕ над рибами морськими та птахами небесними - над усім живим, що рухається на землі!» Достатньо подивитися довкола, щоб зрозуміти, що людство вже ДОВОЛОДІЛОСЯ природою і ДОПАНУВАЛОСЯ над тваринами. А це означає, що той, хто робить «сучасний переклад» має розумітися не тільки на давніх мовах, але й на сучасних сенсах і викликах перед людством. Але, щоб не займатися тільки критикою, скажу, що з цими словами і сенсами історії про створення світу і перших людей, я мав справу, коли писав «Біблійні історії для дітей», для сучасних дітей. І тоді, замість «Дух Божий ширяв над поверхнею води» я написав «Дихання Боже було над водою». А замість того, щоб використовувати термін «ПАНУЙТЕ над», яке до українських перекладів увійшло з російського синодального «ВЛАДЫЧЕСТВУЙТЕ над», взяв більш багатогранне як в богословському так і в екологічному сенсі слово «ГОСПОДАРЮЙТЕ над». І в цьому не було нічого нового, бо в забутому усіма церковнослов’янському тексті використовується термін «ГОСПОДСТВУЙТЕ», яке для російськомовних нагадує про господ (панів і владик), а для нас українців асоціюється з Господом і господарюванням.

Але на цьому моя критика, сподіваюся конструктивна, завершується. І я знов радію, тримаючи в руках ще один, вже 8-й в моїй бібліотеці переклад Біблії українською мовою, який, як і інші, але в першу чергу, я буду використовувати, коли працюватиму з текстом і сенсами Святого Письма. Саме наявність декількох перекладів дає можливість глибше і багатогранніше розуміти біблійні тексти і істини. 

А на останок я хочу процитувати о. Рафаїла Турконяка, який сказав, що «кожне покоління має мати свій переклад Біблії». А ще хтось сказав, що зважаючи на швидкість розвитку сучасної мови, кожні 10-15 років має з’являтися новий переклад Святого Письма. Тому ще раз вітаю усіх нас з новим виданням від Українського біблійного товариства і раджу його замовляти на сайті УБТ і читати. А філологам і бібліїстам, спільно з видавцями, продовжувати роботу над вдосконаленням і розмаїттям видань Біблії українською.

P.S. А ще хотілося б, щоб "сучасний переклад" був доступний і в електронному вигляді для тих, хто читає і працює за допомогою сучасних гаджетів і користується, наприклад, найпопулярнішим в світі біблійним додатком YouVersion (bible.com), де окрім перекладів Куліша з Пулюєм, Огієнка і Турконяка, є й «Свята Біблія: сучасною мовою», і це ще один переклад, на який я звернув увагу, коли дописував цей блог.





2 коментарі:

  1. Канон, назви старозавітних книг, нумерація псалмів такий як і у виданні І. Огієнка. І це не дивно, переклад же з єврейського тексту. Особисто мені сподобався спосіб передання імені Божого яке відповідає гебрейському "Яхве". А передмова дійсно куца, не маючи попереднього видання незрозуміло що означають квадратні дужки в текстах нового завіту.

    ВідповістиВидалити
  2. Отче, слушний відгук з конструктивною критикою. Проте чудово, що все ж вишов новий український узагальнений переклад.
    Дуже хочеться, щоб
    було принаймні видання з 11 неканонічними книгами і обов`язково електронний переклад.

    ВідповістиВидалити