пʼятницю, 30 жовтня 2020 р.

День усіх несвятих, або мій перший Хелловін

Цей текст написаний як блог для ТСН у 2017 році, але чомусь я не опублікував його тут, у власному блозі. Син вже в іншій школі (дистанційній), бо за вікном пандемія. За три роки у моєму ставленні до Хелловіну майже нічого не змінилося. Минулого року ми вперше вирізали гарбуза і зробили його з натяком на Гаррі Поттера (бо тоді син захоплювався саме ним), а цього року спробуємо вирізати щось з Наруто (про що прозвітуємо картинкою). Син за ці роки на Хелловін вже встиг побувати не тільки космонавтом NASA, але й Гаррі Поттером, і був розфарбований сестрою під персонажа тематичного (зважаючи на походження свята) мультфільму "Коко"...

***

Питання святкувати чи ні, вже не актуальне. Актуальне питання — як святкувати і які сенси закладати в геловінські вечірки.

Дискусія довкола Геловіну в Україні триває вже багато років. Але далеко не всі, особливо серед священнослужителів і "професійних" вірян, хочуть помічати, що Геловін вже став невід’ємною частиною річного кола свят. І тому запитання святкувати чи ні, вже не актуальне. Актуальним є питання, яким чином організовувати це свято в дитячих садочках і школах, які костюми обирати нашим дітям і які сенси закладати в драматургію геловінських вечірок.

10-15 років тому для моїх старших дітей фрази, що ми не вважаємо цей день святом, було достатньо, щоб вони не ходили на шкільні "геловінські" вечірки, які тоді тільки-тільки починалися, долаючи спротив вчителів і батьків. Сьогодні ж ми з методистом школи, до якої ходить мій молодший син, фахово обговорюємо, чим цей день може бути корисним для виховання і освіти наших дітей. А син з нетерпінням очікує, коли ми будемо обирати тематичний костюм.

Ми всі змінилися.


Декілька років тому (у 2014-му) я вже писав про Геловін: Хелловін. Якого Hell-a?

Але хочу продовжити цю тему і поділитися своїми цьогорічними роздумами.


ДЕНЬ УСІХ НЕСВЯТИХ

Очевидно, що в наших українських реаліях Геловін не тільки не має жодного стосунку до стародавнього кельтського дня поминання померлих, але й до спроби католицьких місіонерів Британії зробити його церковним поминальним вечором напередодні Дня всіх святих.

Тому я пропоную не називати Геловін "Днем всіх святих", хоч це і є майже дослівним перекладом. Дослівно — це "надвечір’я (вечір напердодні) всіх святих". А, враховуючи, що тепер ми всі знаємо слово "івент", то це вже "вечірка всіх святих". Але, хто ті святі, в яких нам пропонують перевтілюватися? Вампіри, відьми, зомбі, мерці, вбивці... То, можливо, краще називати Геловін в тому вигляді, в якому він є, Днем всіх НЕсвятих? Принаймні, тоді форма буде відповідати змістові. 


КАРНАВАЛ ЖАХІВ

Геловін у тому вигляді, в якому він прийшов до нас, це, скоріше, комерціалізований культ індустрії розваг, ніж поминальний день чи релігійне свято. Саме так до нього ставиться абсолютна більшість тих, хто беруть участь в геловінських корпоративах, а також тих, хто прикрашає торгівельно-розважальні центри, офіси, університети та школи павутинням, гарбузами та іншими атрибутами несвятого свята.

Для багатьох — це карнавал жахів, як продовження індустрії фільмів, книг та коміксів жахів. Це — карнавал дорослих страхів. Це — гра, але всі погоджуються з тим, що у цієї гри є небезпечна межа і не кожен дорослий, я вже не кажу про підлітків, може цю межу зрозуміти. Можливо, цю межу може допомогти втримати прив’язка вечірки до певного художнього твору — кінофільму, серіалу, коміксу, книжки, — яка структурує і задає рамки всієї дії.


ЖИВІ, ЯК МЕРТВІ, А МЕРТВІ, ЯК ЖИВІ

Саме це турбує мене, коли я дивлюся на персонажів Геловіну. Живі люди перевтілюються на мерців. Але це не справжні мерці, вони ніколи не були живими. Це вигадані песонажі: вампірів і зомбі не існує. Але ці мертві вигадки оживають завдяки перевтіленню в них живих людей.

Психологи говорять, що подібні перевтілення допомогають людям долати страх перед смертю. Або забути про справжню смерть, сховатися від неї під маскою. Але християнство вчить дещо іншого. Пам’ятай про смерть, — говорили святі, навчаючи жити чесно і чисто. Саме святі, які вже відійшли до Господа, а також наші благочестиві предки, є тими, кого ми сподіваємося зустріти за межею нашого земного життя. А аж ніяк не зомбі.


ВІДЬОМСЬКА НІЧ АБО ВЕЛИКИЙ БАЛ У САТАНИ 

Ще більше мене як вірянина турбує містичний складник Геловіну. До речі, "Відьомською ніччю" Геловін називають у південних слов’ян: словенців, сербів та хорватів. А особисто мені Геловін нагадує Великий бал у сатани з "Майстра і Маргарити" Булгакова. До речі, найбільше, що здивувало і надихнуло Воланда на Патріарших прудах на початку роману, так це те, що радянські атеїсти не вірять в Бога і історичність Христа. До речі, на балу Воланд завершує ту розмову, доводячи власну реальність.

А мене найбільше дивує і засмучує те, що вчорашні атеїсти — сучасні віряни – здебільшого не вірять в реальність диявола і демонів. Саме антихристиянський присмак і окультний набір костюмів непокоїть вірян, для яких демони — це не просто персонажі містичних трилерів. Жодна з традиційних для України релігій не вітає загравання зі злими духами і саме до цього зводиться уся критика Геловіну. Але, на жаль, аргументи, а головне, стиль антигеловінських виступів представників різних релігій та конфесій можуть переконати хіба що самих вірян, але аж ніяк не сучасну молодь.


ГЕЛОВІН ДЛЯ ВІРЯН

Тому саме вірян я би закликав утримуватися від надмірної сакралізації (демонізації) свята. Називаючи Геловін сатанинським святом, ми самі надаємо йому релігійної реальності.

Можливо, саме нам, вірянам, варто позбутися своїх страхів? Для мене завжди дивним було бачити, що ті, хто вірять у Воскресіння, бояться смерті. Ще дивнішим є те, що віряни бояться інших вірян або невірян. А світські люди не можуть зрозуміти, чому віряни бояться фільмів, книжок чи костюмів. І чому вони дуже серйозно ставляться до того, що інші вважають грою у перевдягання.

Нам варто згадати, що саме житія мучеників та описи подвигів святих пустельників є справжніми містичними трилерами. Або уважно роздивитися традиційну ікону Страшного суду на виході з храму чи зображення митарств блаженної Феодори на вході до Ближніх печер Лаври. Можливо, варто перечитати "Божественну комедію" Данте чи "Вія" Миколи Гоголя. Або переглянути картини Босха, які свого часу були популярними домашніми іконами для розмірковування над небезпеками духовного світу. До речі, сюрреалісти ХХ століття вважали Босха своїм предтечею і "почесним професором страхів". 

А ще Геловін можна сприймати як виклик, подібний до того, який був перед середньовічними християнами в Британії чи Київській Русі. Саме наповнення новими сенсами наявної форми народило різдвяні колядки і вертепи, де також є різні персонажі; перетворило Колодій на Масляну, а Купалу на Івана Хрестителя.

Але відповідь сучасних християн має бути сучасною. А щоб не вигадувати велосипеда, можливо, варто дізнатися, що думають з цього приводу християни країн, де Геловін — невід’ємна частина культури.


МІЙ ПЕРШИЙ ГЕЛОВІН

Поки писав цей текст, вперше отримав запрошення зустріти Геловін зі своїми одногрупниками Школи стратегічного архітектора КМБШ. Спочатку хотів погодитися за умови, що матиму можливість на початку трохи розповісти про Геловін та його сенси, але потім подумав, що можу бути схожим на лектора Нікаділова з "Карнавальної ночі".

Але, на щастя, саме на цей вечір в нашій "Спільношколі" призначений дитячий Геловін і батьківській Спільноклуб, створений замість батьківських зборів. А цьогорічна концепція Геловіну для наших дітей — спробувати подивитися на людину і людство з боку. Тому вітаються костюми прибульців, тварин, казкових героїв і, навіть, свідома відсутність костюму. Наш син на свято піде у костюмі астронавта, який я колись купив на американському розпродажу геловінських костюмів, бо має презентацію про Місяць, яку ми готували разом. 



Немає коментарів:

Дописати коментар