пʼятниця, 3 травня 2024 р.

Про невідповідність богослужбового часу Євангелію на Страсному тижні

 Єдиний спосіб повернути часову адекватність богослужінням Страсного Тижня - це повністю розірвати їх зв'язок з добовим колом богослужіть (вечірня, повечірря, полуношниця, ранішня, часи) і вибудувати їх (богослужіння Страсної) у відповідності до євангельського таймінгу і логіки розвитку подій.



Просте повернення вечірньої на вечір, а ранішньої на ранок не вирішить усіх проблем.

А тепер пояснення для тих, хто не зовсім в темі:
- В більшості православних храмів згадка про Таємну вечерю відбувається на літургії Великого четверга зранку, хоч по уставу вона і поєднується з вечірньою. Перенести це богослужіння на вечір не є проблемою, що і роблять в деяких громадах.
- Євангелія Страсної п'ятниці зазвичай читаються на ранішній, яка служиться ввечері четверга. Для мене велике питання, чи потрібно всі Євангелія, які описують події, що відбуваються починаючи з вечора четверга до ранку суботи, читати за один раз.
- Зранку Страсної п'ятниці, коли як мінімум до 2-3 дня Христос ще на Хресті, в багатьох храмах зранку вже виносять Плащаницю (іконописне зображення померлого Христа, історія якого походить від тканини (плащаниці), в яке було загорнуте Його тіло під час погребіння і на якому залишився відбиток Воскреслого).
- Ввечері п'ятниці буде служитися ранішня з чином погребіння Плащаниці. З точки зору євангельської - час вдалий, бо покладення до гробу відбулося до заходу сонця вечора п'ятниці. Але богослужбово це ранішня суботи.
- Літургія суботи зазвичай служиться зранку, хоча за уставом поєднується з вечірньою. На ранок вона переїхала, бо вже склалася традиція звершувати пасхальне богослужіння вночі.
- Хоча пасхальне богослужіння - це за уставом ранішня неділі з літургією. Та й Євангеліє говорить, що мироносиці йдуть до гроба і дізнаються про Воскресіння рано вранці неділі.
Але єдине, що спонукає цьогоріч перейти на адекватний і щодо уставу, і щодо Євангелія режим служити Великоднє богослужіння зранку - це комендантська година, а не бажання бути ближчим до Євангелія чи дотримуватися уставу.

В якості виправдання для себе скажу, що багато років проживав Страсну в медіа-просторі (інтерв'ю, публікації, блоги, запитання-відповіді, онлайн-трансляції тощо) і просторі власних просвітницьких проектів, з паралельним зануренням в світ уставних богослужінь, що й загострило моє відчуття невідповідності, бо зсередини церковної традиції і уставу, закріпленого в богослужбових книгах, цього не видно.

А в якості висновка і перспективи продовжую думати над тим, в якому форматі, зрозумілому і церковному, і більш широкому загалу, можна пройти шлях Страсного тижня не розділяючи, а об'єднуючі ці аудиторії, а також Євангеліє, традицію і сучасність.