Автокефалія як розлучення

Ви можете простою і зрозумілою мовою пояснити, що відбувається з нашою церквою? Саме таке запитання найчастіше задають люди. 

Звичайно, все можна пояснювати в категоріях геополітики, як це зазвичай роблять медіа. Але є більш біблійний спосіб розповіді про складне простою мовою - притча, в якій використовуються зрозумілі слухачеві образи.

Мені ситуація в українському православ’ї чимось нагадує розлучення у шлюбі. Уявімо собі, що жінка, яка чи то силою і примусом, чи то з власної волі, боячись потрапити в обійми іншого, коли її чоловік далеко, пішла під захист його брата, запросивши його до себе в дім. Але новий союз виявився не таким як здавалося. Менший брат чоловіка забажав її повністю. А потім виявилося, що його бачення шлюбу і відносин в ньому досить специфічне: почалося і насильство, і приниження. Хоча, навіть в такому, нерівному союзі, відбувається не тільки погане. Наприклад, з’являються діти чи зростає спільне господарство (будівлі, вівці тощо). 

І ось в певний момент, за певних обставин, коли з’являється можливість, жінка просить свого володаря відпустити її. 

Отримавши відмову, вона вирішує піти сама і звернутися про допомогу до свого першого чоловіка, шлюб з яким, виявляється, навіть не був розірваний належним чином. Перший чоловік вирішує допомогти, незважаючи на те, що жінка не бажає повертатися і до нього, а хоче бути вільною і жити окремо власним розумом, підтримуючи рівноправні стосунки з обома братами. Звичайно, їй потрібна відпускна від першого чоловіка, щоб її самостійність була законною, а також вона претендує на частину майна, яке частково належало їй відпочатку, а частково було плодом спільного господарювання. 

Чоловік, від якого жінка бажає піти, починає погрожувати і їй, і братові. Його бачення виходу з ситуації таке: «Ти, старший брат, не втручайся, а то ти мені не брат. А ти, жінко, повертайся і все буде як було». Він дотримується принципів московського «домострою», написаного духівником царя Івана Грозного.

Не дивлячись на це, старший брат, який раніше не бажав сваритися з, хоч і молодшим, але більш заможним і сильним, братом, зараз вирішив допомогти своїй колишній дружині. Він розпочинає усі передбачені законом процедури задля того, щоб колишня дружина могла бути вільною і самостійною. І розпочинає з того, що заявляє, що лист до брата, в якому він просив його доглянути свою дружину за його відсутності, втратив чинність. Він також нагадує братові про всі порушення домовленостей і пропонує вирішувати питання мирно і по справедливості.

Але чи має жінка право на розлучення?

Є євангельська, озвучена Христом, причина, яка вбиває шлюб - подружня зрада. А в нашому випадку вона (зрада) очевидна, та ще й в неприродній спосіб, - з атеїстичною владою та її спецслужбами за радянських часів, а зараз з неоімперською ідеологією «руського миру». Та ще й не тільки на стороні, а й прямо вдома, та ще й з залученням самої жінки і її дітей.

А ще є закони і норми сьогоднішнього суспільства, які регулюють процес розлучення та встановлюють правила коммунікації колишніх членів подружжя між собою і з дітьми. До речі, і «домострой», і Євангеліє так само враховують соціальні норми свого часу, хоч і по-різному. 

Так от сьогодні жінка не тільки має право не коритися насильству і вирішувати свою долю власною головою, але це її право захищене законом. А той, хто застосовує силу, здійснює моральний тиск або не поважає її гідність і вибір, має бути зупинений, перевихований або покараний, якщо заходить надто далеко у своїх словах і діях. Сьогодні така поведінка є виключенням і дикунством. А цивілізована практика така, що навіть після розлучення батьки продовжують піклуватися за дітей і спілкуватися між собою. А всі спірні питання вирішують або в діалозі, або в суді.

Гадаю, ви відчули, хто є хто у цій притчі.

Звичайно, нашу історію можна розповісти і в едіповому стилі, і в стилі мати-мачехи. Але ці варіанти, можливо, були б більш точними щодо історичних реалій, але менш зрозумілими і менш схожими на реальність нашого життя, до якої зазвичай апелює притча. 

А, враховуючи, що історія, ще триває, то може бути і її продовження в нових притчах.