Про те, чим Святий Миколай відрізняється від Діда Мороза, а
Різдво від Нового року.
Приводом для написання цього тексту став дзвінок з редакції
однієї поважної газети. Журналіст висловила щире бажання змінити традицію святкування
Нового року, замінивши під ялинкою Діда Мороза на Святого Миколая. Виникло лише
одне запитання: А чи є в Миколая аналог Снігуроньки?
Першою реакцією була відповідь: Яка Снігуронька? Він же був
чернцем!
Потім, замислившись, я зрозумів, що варто говорити з
дорослими і дітьми про те чим Святий Миколай відрізняється від Діда Мороза, чим
Святий Миколай відрізняється від Санта-Клауса, чим Різдво відрізняється від
Нового року та й, взагалі, спробувати окреслити не тільки відмінності, а й
головні особливості Дня Святого Миколая, Нового року і Різдва Христового.
День Святого Миколая – це свято на честь церковного святого,
реальної людини, яка жила у 4 столітті на території сучасної Туреччини
(зверніть увагу, на півдні, а не на півночі в Лапландії). Святитель Миколай –
це єпископ міста Міри Лікійські (а не веселий дідусь з реклами шипучого напою),
учасник Першого Вселенського собору у 325 році, відомий своїм благочестям та
доброчинністю. Історія про три мішечки і заміжжя доньок збанкрутілого батька
відома всім, як і те, що святий ставав не тільки на захист віри, але й спиняв
руку ката, занесену над головою невинно засудженого. Всі знають, що святий
Миколай – покровитель подорожуючих і моряків. У нас в Києві є, навіть, храм Миколи на воді на
набережній біля Річкового вокзалу. Є храм Миколи Мокрого, на згадку чудесної
події, пов’язаною з чудотворною іконою святителя в Софії Київській. Є храм
Миколи Доброго, а є й храм Миколи Притиски, де ікона святого притиснула злодія,
що намагався обікрасти церкву. І це все тільки на Київському Подолі. Особисто я
цього року дізнався, що серед іншого святитель Миколай намагався захистити
жителів області, де він був єпископом, від надмірного, як сьогодні говорять,
податкового тиску. Тож помолимось святому, ще й за успіх податкових і
економічних реформ в нашій країні.
Але в цілому, День Святого Миколая – є святом благодійності,
днем добрих справ. Ми всі маємо стати помічниками Святого Миколая і виховати
своїх дітей його помічниками. Треба вчитися не тільки отримувати подарунки, але
й дарувати оточуючим любов, тепло і допомогу.
На відміну від Святого Миколая, Дід Мороз – це казковий
персонаж. І Новий рік - це свято казки,
дитячий карнавал, в якому серед інших казкових персонажів є і Дід Мороз, і
Снігуронька, яка за останні року дуже подорослішала і вже не схожа на онучку.
В Діда Мороза вірять далеко не всі діти (хоча є виключення, навіть,
серед дорослих). А от Святий Миколай – це частина нашої віри і реальний святий
нашої Церкви. Тому варто правильно розставити акценти і вибудувати традиції
святкування Дня Святого Миколая і Нового року.
Так само треба відрізнити Новий рік, хоч він і 2015 від
Різдва Христового, від самого Різдва Христового. Новий рік – це початок нового
календарного року, а Різдво – це День народження Іісуса Христа. Колись, одна з
моїх доньок спитала: «Тату, а чому всі так радіють на Новий рік? Що такого
сталося в ніч з 31-го на 1-ше? Ніч на Різдво ж набагато важливіша! Як це
пояснити моїм однокласникам?» Я спробував допомогти дитині, але сам подумав, що
пояснювати треба починати батькам однокласників, моїм одноліткам, народженим за
радянської атеїстичної доби.
Так сталося, що за богоборчих часів, різдвяні символи
намагалися перетворити на новорічні. Тому варто повернути справжні сенси.
Новорічна ялинка, насправді, є Різдвяною і, як вічно-зелене
дерево, символізує вічне життя, подароване нам новонародженим Богонемовлям.
Зірка на ялинці – це не кремлівська зірка, а образ
Віфлеємської зірки, що вела східних мудреців-волхвів до місця народження Царя
царів. До речі, нічого поганого в тому, що вона іноді п’ятикутна, немає. Це
розумієш, коли потрапляєш до Віфлеєма. Там скрізь п’ятикутні зірки, як символ
народження Боголюдини (згадайте досконалу людину Леонардо да Вінчі). Зірка
антихриста теж п’ятикутна, але перевернута. Диявол – це мавпа Бога. Він нічого
нового створити не може, лише перекручує створене. Так робила і радянська
влада, але настав час поставити все з голови на ноги.
До речі, іграшки на ялинці та подарунки під нею, це також
різдвяна традиція доброчинності. Колись більш заможні городяни приносили до
ялинки солодощі і подарунки для менш заможних городян і безпритульних дітей.
Може варто і цю традицію починати відроджувати?
А наостанок зауважу, що я за те щоб святкувати і День
Святого Миколая, і Новий рік, і Різдво Христове, і Старий новий рік також. Давайте
будемо разом відроджувати старовинні традиції нашого народу і створювати нові. Але
треба наповнити святкування справжніми сенсами, щоб не міфологізувати
реальність і не сакралізувати казку.
А журналістці хочу подякувати за запитання про Снігуроньку.
Можливо «помічник Святого Миколая» і є реальним аналогом цього казкового
персонажу.
Немає коментарів:
Дописати коментар