Християнство прямої дії, або Покажи мені твою віру

Радикалізації суспільно-політичного життя та стосунків між людьми вимагають і від нас, християн, відповідної адекватної реакції.

Сьогодні, напевно, як і завжди (бо не здивуюсь, що наш час не виключення), від нас потрібні не абстрактні розмови про віру, а свідчення віри власним життям. Потрібна віра прямої дії.

Саме таку віру і пряму дію продемонстрували отці-ченці Десятинного монастиря, що вийшли 21 січня з Хрестом та стали між «беркутом» та барикадами.

Я не знаю цих людей, ми спілкувалися всього декілька хвилин, але опинилися поруч і разом молилися. Але я знаю інших людей, священиків і багатодітних батьків (декого понад 10, а декого понад 20 років), які простояли між ворогуючими сторонами усю ніч. Вони різних політичних поглядів, але це виявилося неважливо.  Вони віруючі люди, які свідомо приходили до віри і Церкви, які продовжують свідомо жити по-християнські. І свою віру вони підтвердили безглуздим і небезпечним, але мужнім і по-справжньому християнським вчинком.

Це не значить, що ці люди вже безгрішні, або відтепер всі їх вчинки, погляди і дії будуть правильними. Але ми всі впізнали в них в той момент справжніх християн і достойних людей.

І, якщо виявиться, що в реальності вони не такі іконографічні, як ми собі намалювали, це лише має підтримати нашу віру, бо «сила Божа у немочі людській звершується», і це значить, що бути християнином і робити по-справжньому християнські вчинки реально і можливо для кожного з нас, хто називає себе віруючим.

Пам’ятаючи євангельську притчу про Сіяча, скажу, що:

-        - якщо віра не переплавила в нас колишніх піонерів і комсомольців, то з нас виходять «політправославні»;

-        - якщо віра не переплавила в нас колишніх партфункціонерів та співробітників відомих служб, то з нас виходять «держправославні»;

-        - якщо віра не переплавила в нас земних бажань і жаги по земному, то ми «бізнесправославні»;

-        - якщо віра не переплавила в нас дисидентів та рок-н-рольщиків, то ми «неофіти»;

-        - якщо віра не переплавила в нас традиції, то ми «воцерковлені».

Варіанти можна продовжувати і змішувати.

Але, якщо віра переплавить в нас земне і тимчасове (політичне, державне, економічне, культурне та інше), то ми станемо «православними християнами». В нашій назві з’являється іменник, а між нами з’являється Христос.

А, якщо пригадати, що Церква – це тіло Христове. Христос – глава Церкви, а ми лише члени Тіла Христового, на згадку приходять слова апостола Павла:

«Бо тіло не з одного члена, а з багатьох. Якщо нога скаже: я не належу до тіла, бо я не рука, то хіба через це вона не належить до тіла? І якщо вухо скаже: я не належу до тіла, бо я не око, то хіба через це воно не належить до тіла? Якщо все тіло око, то де слух? Якщо все слух, то де нюх? Та Бог розмістив члени, кожний з них у тілі як було Йому завгодно. А коли б усі були один член, то де було б тіло? Тепер же членів багато, а тіло одно. Не може око сказати руці: ти мені непотрібна; або так само голова ногам: ви мені непотрібні. Навпаки, ті члени тіла, що здаються слабшими, значно потрібніші, і які нам здаються в тілі неблаговидними, про тих більше піклуємось: і неблаговидні наші члени благовидніше покриваються, а благовидні наші не мають в тому потреби. Але Бог так створив тіло, щоб ми про неблаговидне більше піклувалися, щоб не було розділення в тілі, і щоб усі члени однаково дбали один про одного. Тому, чи страждає один член, з ним страждають усі члени; чи славиться один член, з ним радіють усі члени. І ви - тіло Христове, а порізно - члени!» (1 Кор. 12:14-27).

Тому, закликаю православних християн (і воцерковлених, і неофітів, і заполітизованих, і заангажованих) згадати, що вони християни! Згадати Євангеліє і Заповіді і показати їх втілення у власному житті. Сьогодні, і завжди, ми маємо думати як християни, говорити як християни і діяти як християни.

І коли постає вибір бути успішним політиком (чиновником, бізнесменом, протестувальником тощо), чи християнином, вибір треба робити на користь Христа. Робити вибір самому і не вимагати від іншого, бо в нього свій вибір і своя міра.

І тоді Господь поверне вам ваш фах очищеним від земного. І тоді у нас в країні з’являться не «православні» політики, а політики–християни; не «православні» чиновники, а чиновники-християни; не «православні» бізнесмени, а бізнесмени-християни; не просто «православні віруючі», а православні християни.

«Але скаже хто-небудь: ти маєш віру, а я маю діла; покажи мені віру твою без діл твоїх, а я покажу тобі віру мою в ділах моїх. Ти віруєш, що Бог єдин: добре робиш; та й демони вірують і тремтять. Але чи хочеш ти знати, легковажна людина, що віра без діл мертва?» (Як. 2:18-19).

Час показати свою віру і побачити віру в діях іншого!

«Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Євангеліє від Матфея, 5:8).