У день першої зустрічі з Блаженнішим я отримав пророцтво, пов’язане з його смертю...

Цей текст був написаний 23 листопада 2015 року до 80-річчя Блаженнішого Митрополита Володимира і через рік після його смерті. Тоді це було опубліковано в блозі на ТСН і на "Православії в Україні". І ось сьогодні, в день 85-річчя БМВ (як ми називали його позаочі і в робочій переписці), я згадав про цей текст, бо прямо переді мною той самий малюнок. А ще з'ясувалося, що цього дуже особистого тексту не було в моєму особистому блозі. Тепер є. 

Багато людей будуть згадувати і розповідати про нього. Не буду оригінальним і запропоную власну історію першої зустрічі, під час якої був натяк і на день прощання з Блаженнішим.

Було це на Трійцю 1993-го. Ми, троє друзів-студентів філософського факультету Київського університету, за традицією, прийшли на велике свято в Лавру. Один із нас готувався до іспиту під деревом на оглядовому майданчику за Трапезним храмом. Другий малював (до речі, про пророчий зміст цього малюнку, який зберігся в мене і до цього дня, я розповім пізніше). А я пішов у храм і вперше потрапив на богослужіння, яке звершував Блаженніший Митрополит Володимир.

На той час паралельно з університетом я вже навчався в семінарії, викладав «Історію релігій» у школі, збирав церковну бібліотеку і чув багато різних проповідників. Але та проповідь мене надзвичайно вразила: вона була проста і водночас глибока. Її слова давали привід для роздумів студентові і при цьому торкалися серця старенької бабусі, яка стояла поруч у переповненому храмі. До того ж тоді хвороба ще не скувала рухів Блаженнішого, і перед нами на амвоні стояв яскравий і емоційний проповідник, який говорив мудрі речі простою мовою.

Це була проповідь про Блаженного Августина, який ходив берегом моря, розмірковуючи про таїну Святої Трійці – одну з найглибших і незбагненних богословських таємниць Християнства. І ось він побачив хлопчика, який викопав ямку і носив до неї воду, що набирав у морі. «Що ти робиш?» – запитав його Августин. «Намагаюся вичерпати море», – відповів хлопчик. «Але це неможливо!» – вигукнув філософ. «Так само неможливо вичерпати таїну Святої Трійці», – відповів юнак, і Августин зрозумів, що це ангел, через якого Бог дає йому просту відповідь на складне запитання. А ще це називають апофатичним (негативним, заперечним) богослов'ям.

Мій товариш подарував мені свій малюнок олівцем з видом Дальніх печер Лаври з дзвінницею Різдва-Богородичного храму в центрі композиції і підписом «День Святой Троицы. 6.06.93».

І тільки в день погребіння Блаженнішого Митрополита Володимира я зрозумів, що в той момент, коли я вперше в житті слухав його проповідь, мій друг намалював місце, де Блаженнішого буде поховано...

***

Наостанок розповім власну таїну спілкування з Блаженнішим Митрополитом Володимиром.

Хтось із журналістів під час інтерв'ю після смерті митрополита запитав мене: «А як він із Вами спілкувався – на "Ви" чи на "ти"?» І я не зміг відповісти, бо ніколи за 20 років знайомства, останні 13 з яких пройшли безпосередньо під його проводом в режимі майже щоденного спілкування (я був його прес-секретарем і речником Церкви), я не звертав уваги на те, звертався митрополит до мене на "Ви" чи на "ти".

Я почав пригадувати, як це було, і зрозумів, що якщо Блаженніший говорив мені "Ви", то це було як "ти", а якщо він звертався до мене на "ти", то це було як на "Ви".

Остаточної відповіді на це запитання я не маю і сьогодні, але, напевно, вона і не потрібна. Це буде мій апофатичний досвід спілкування з ним.

Тому сьогодні, в день 80-річчя Блаженнішого Митрополита Володимира, я не хотів би говорити про нього в минулому часі, бо у Бога немає мертвих, у Бога – всі живі. Многая літа, Блаженніший Владико!