Україна святкує Івана Купала. Про це свято написано у шкільних підручниках. Про це ми побачимо по телебаченню та прочитаємо в газетах. Але в Церкві такого свята майже не знають. В Церкві ми святкуємо Різдво Іоанна Хрестителя – Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього.
Іван і Іоанн – це одне і теж ім’я, а купають, як і хрестять, у воді. Тобто Іоанн Хреститель і Іван Купала – це майже синоніми. Але як так співпало, що язичницьке і християнське свято припадають на один день? І чому пам’ятають Купалу і майже не знають Хрестителя?
Старослов’янською «народ» – це «язик». Тобто язичництво – це буквально «народна віра». Коли християнство приходило до народів, які ще не пізнали Христа, то не винищувало природньої народної віри, а преображало її. Наповнювало народні звичаї і вірування новим, християнським змістом. Залишало форму і змінювало суть. Так було з Різдвом і колядками, які колись були похвалою Коляді, а сьогодні є народною театрально-поетичною проповіддю Христа.
Так сталося і з Купалою. Церква не заборонила свято, а наповнила його новим змістом. Про це свідчить хоча б те, що немає у язичників ІВАНА Купали, а є свято Купала. Тобто Іван Купала – це просто ім’я Іоанна Хрестителя на давньослов’янський манір.
Але є все ж таки велика різниця між християнством і язичництвом. Язичництво – це сліпа віра, магія і поклоніння стихіям Всесвіту, віра без пізнання Бога. Християнство – це віра в Бога, Який втілився. Віра в Бога, Який заради спасіння людини приніс самого себе в жертву; віра в Бога, Який був розіп’ятий, помер, але переміг смерть, воскрес з мертвих і відкрив людям двері до вічного життя.
Сьогодні в Україні народна віра – це християнство. Віра Київської Русі, віра Козацької держави, наших дідів і прадідів, наших бабусь і прабабусь, які зберегли її за часів богоборчої радянської влади.
Існує спокуса перетворити християнство на неоязичництво. Таким воно може стати, коли віруюча людина не є просвічена внутрішнім сердечним знанням Христа, не будує своє життя у відповідності до заповідей Божих і Євангелія, а приділяє увагу виключно зовнішнім обрядам та традиціям, не знає і не намагається пізнати суть церковного свята і церковної служби.
У випадку з Іваном Купалою – це втрата християнського змісту свята. Це те саме розрізнення Купали і Хрестителя. Для християн немає свята Купали, а є свято Різдва Іоанна Хрестителя, або іншими словами – Різдво Івана Купали. Різдво того останнього найбільшого серед пророків, Предтечі і Хрестителя Господнього. Який сказав, що йому належить умалитися, а Христу зростати. Так і нам належить все менше акцентуватися на зовнішніх формах наших народних свят, а все більше намагатися дійти до змісту події і християнської суті святкування.
Як існує тіло і душа, так і наші свята повинні мати форму і зміст. І якщо наша душа – християнська, то і зміст наших свят має бути християнським. І як тіло є храмом душі, так і зовнішні форми святкування мають бути наповнені зрозумілими християнськими образами.
Саме тоді можна буде казати, що Православіє – це наша народна віра, а Іван Купала – це Іоанн Хреститель.
Зі святом Іоанна (Івана) Хрестителя (Купали) Вас, брати і сестри!
Немає коментарів:
Дописати коментар